642/10569/14-к Про закінчений замах на умисне вбивство, скоєне у зв'язку з виконанням замовлення невстановленої особи на умисне позбавлення життя потерпілого, скоєне з корисливих мотивів та з метою отримання грошової винагороди - 12.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 23 червня 2016 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кривого РогуДніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 21 жовтня 2011 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 15, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 70 КК до штрафу в сумі 850 грн,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Балтського районного суду Одеської області від 20 березня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Визначено вирок Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1, засудженого до штрафу в сумі 850 грн, виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 2 листопада 2012 року, зарахувавши в строк відбування покарання період затримання

з 30 жовтня 2012 року до 2 листопада 2012 року.

Цим же вироком стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 27152,43 грн на відшкодування матеріальної та 100000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено: перекваліфіковано його дії з ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК і призначено ОСОБА_1 за цією статтею покарання із застосуванням ч. 3 ст. 68 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК до цього покарання приєднано покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року у виді штрафу в сумі 850 грн та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років зі штрафом в сумі 850 грн, який підлягає виконанню самостійно.

Відповідно до ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) вирішено зазначити в резолютивній частині вироку про стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат в розмірі 8089,50 грн у дохід держави, а не на користь НДЕКЦ при ГУ НП України в Одеській області. В решті вирок залишено без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за періоди з 30 жовтня 2012 року по 4 вересня 2014 року та з 23 липня 2015 року по 23 червня 2016 року.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 жовтня 2012 року о 10-ій годині, виконуючи замовлення невстановленої особи на позбавлення життя ОСОБА_3, з корисливих мотивів та з метою отримання грошової винагороди, зайшов до його господарського двору в с. Гольма Балтського району Одеської області, де став завдавати ОСОБА_3 удари ножем, що мав при собі, в життєво важливі органи.

ОСОБА_3 став чинити активний опір, звати на допомогу, однак, незважаючи на це, отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки зліва, проникаючого в черевну порожнину з пошкодженням діафрагми, колото-різаного поранення живота, проникаючого в черевну порожнину з пошкодженням діафрагми і селезінки (з послідуючим видаленням селезінки), що ускладнилося внутрішньочеревною кровотечою, геморагічного шоку тяжкого ступеню, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Відбивши напад, ОСОБА_3 завів свій автомобіль, став перешкоджати ОСОБА_1 втекти, одночасно телефонуючи односельчанам, які і затримали ОСОБА_1

Смерть ОСОБА_3 від тяжких тілесних ушкоджень не наступила з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки потерпілому було своєчасно надано медичну допомогу.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дії ОСОБА_1 перекваліфікував з ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, дійшовши висновку, що в кримінальному провадженні не здобуто достатніх доказів для доведеності кваліфікуючих ознак замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів та на замовлення.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзіпрокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам ст. 370 КПК висновки апеляційного суду про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на вбивство з корисливих мотивів та на замовлення не відповідають доказам, встановленим у судовому засіданні. На думку прокурора, апеляційний суд не навів переконливих мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким керувався.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_3, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, зазначаючи, що висновки апеляційного суду є немотивованими, суперечать обставинам, дослідженим судом першої інстанції. Крім того, вважає, що судом взагалі не вказано мотиву вчиненого засудженим злочину, а версія ОСОБА_1 про наявність неприязних відносин між ними не підтвердилась. Вказує на допущені апеляційним судом порушення вимог КПК (4651-17) , зокрема, ст. ст. 23, 94, 370, 419 КПК, посилаючись на те, що не було досліджено всіх обставин кримінального провадження та дано неправильну оцінку зібраним у ньому доказам.

На касаційні скарги прокурора та потерпілого засуджений ОСОБА_1 та захисник Тумасян Х.М. подали заперечення, в яких просять касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Кравченко Є.С. підтримала частково касаційну скаргу прокурора та вважала, що касаційна скарга потерпілого підлягає до задоволення, зазначала про обґрунтованість указаних в них доводів про неправильну кваліфікацію апеляційним судом дій ОСОБА_1 і просила скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Потерпілий ОСОБА_3 та його представник - адвокат Опалько О.М. просили касаційні скарги задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 та захисник Тумасян Х.М. заперечували щодо задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілого, просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Кравченко Є.С., потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката Опалька О.М., засудженого ОСОБА_1 та захисника Тумасяна Х.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи касаційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_3 про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального законує обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Виходячи з положень указаних статей закону, в мотивувальній частині ухвали має бути зазначено, серед іншого, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Поряд з цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку відповідності оскаржуваного вироку нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, та сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Недотримання вимог цієї засади судом, виходячи із змісту ч. 2 ст. 23 та ст. 86 КПК, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при ухваленні судового рішення, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом не дотримано.

Переглядаючи вирок, апеляційний суд дійшов висновку, що належних, допустимих, достовірних доказів, які б були достатніми для доведення кваліфікуючих ознак вчиненого ОСОБА_1 злочину - з корисливих мотивів та на замовлення, під час досудового розслідування не здобуто та не встановлено судом першої інстанції, в зв'язку з цим перекваліфікував його дії з ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 27, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.

При цьому, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, апеляційним судом не проведено належного аналізу цих обставин, не надано оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, а сукупності доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку. Крім того, ухвалюючи рішення про прийняття одних і відхилення інших доказів, не було дотримано вимог засади безпосередності дослідження доказів, передбачених ст. 23 КПК, а наведені висновки в ухвалі не вмотивовані та містять істотні суперечності.

А саме, в ухвалі зазначено, що вина ОСОБА_1 в замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_3 підтверджується сукупністю доказів у повному обсязі досліджених під час судового розгляду кримінального провадження, яким суд у вироку дав належну оцінку, згідно з вимогами ст. 94 КПК.

Водночас із посиланням на ті ж самі докази, вказані у вироку, апеляційним судом визнано їх такими, що не доводять вчинення ОСОБА_1 злочину з корисливих мотивів та на замовлення.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що вироком суду першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини події злочину, а саме, існування у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 конфлікту й особистих неприязних відносин, з приводу яких останній приходив на подвір'я потерпілого 23 жовтня та 27 жовтня 2012 року.

Однак, переконливих підстав для цього висновку ухвала апеляційного суду не містить, а ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_1 про існування нібито конфлікту з потерпілим ОСОБА_3, який виник у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 розрахувався з ним за придбаний агрегат для комбайна "Нива" фальшивими доларами США. З цього приводу, зі слів ОСОБА_1, він приїхав у с. Гольма для розмови з ОСОБА_3 Проте потерпілий намагався його вбити, але вдалось втекти і згодом в полі був затриманий мешканцями села.

Крім того, суд апеляційної інстанції, зазначивши в ухвалі пояснення під час апеляційного розгляду потерпілого ОСОБА_3, належної оцінки їм не надав та без наведення відповідних мотивів відкинув його показання про те, що раніше з ОСОБА_1 не був знайомий і не мав з ним неприязних стосунків, а також про наявність у нього переконання щодо причетності відомої йому особи до замовлення на його вбивство, яке виконувалось ОСОБА_1

При цьому потерпілий ОСОБА_3 показував, що навесні 2012 року з приводу оренди земельних ділянок між ним і головою ФГ "Гольма" ОСОБА_5 виник конфлікт. Всередині вересня 2012 року ОСОБА_5 йому подзвонив і вимагав, щоб віддав 8 га землі, а почувши відмову, сказав, що запускає справу.

Також потерпілий ОСОБА_3 зазначав, що 23 жовтня 2012 року о 23-ій годині почув, що його кличуть вийти на вулицю, називаючи "ОСОБА_3". Вийшов на подвір'я та побачив біля воріт незнайомого чоловіка, котрим, як з'ясувалось згодом, був ОСОБА_1, на голові якого була чорна шапка до очей, а нижня частина обличчя до носа прикрита комірцем светра. Далі навів прожектор ліхтаря на незнайомця, від чого той закрив очі рукою і сказав: "Що я хотів з тобою поговорити, а ти мене освітив", а потім цей чоловік відійшов від воріт, попрямував у напрямку рибацького будиночку. Згодом з того боку, куди пішов незнайомець, пролунали два постріли з пістолету.

А 27 жовтня 2012 року на його подвір'я зайшов чоловік міцної статури, обличчя якого було закрите зверху чорною шапкою, знизу на підборіддя натягнутий светр та без будь-яких пояснень, ножем, що мав із собою та був спеціально зафіксований між середнім і безіменним пальцями, що унеможливлювало його вибиття, почав завдавати йому інтенсивні удари у життєво важливі органи, наніс приблизно 25-30 ударів. Коли намагався ухилитись від ударів, незнайомець його наздоганяв зі словами, що його вб'є. Після того, як комір светра сповз до низу, впізнав ОСОБА_1, який приходив до нього 23 жовтня 2012 року. Оскільки потерпілий ОСОБА_3 чинив опір і звав на допомогу, а потім, отримавши удари, знепритомнів, ОСОБА_1 вибіг з двору, а згодом був затриманий мешканцями села.

Крім того, в ході апеляційного розгляду без наведення обґрунтованих підстав не було взято до уваги надану прокурором апеляційному суду довідку по кримінальному провадженню № 12013170110000786 від 19 квітня 2013 року, за даними якої слідчим управлінням ГУНП в Одеській області в цьому провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, здійснюється досудове розслідування та провадяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення осіб, причетних до замовлення ОСОБА_1 за винагороду вчинити умисне вбивство ОСОБА_3

Водночас, залишилися поза увагою апеляційного суду та без належної оцінки й наведені у вироку докази, якими було спростовано версію ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 розрахувався за придбані у нього запчастини до комбайну фальшивими доларами США, в зв'язку з чим приїхав у с. Гольма, аби розібратися з ОСОБА_3

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції послався на показання свідка ОСОБА_6, який, працюючи оперуповноваженим Шевченківського відділу міліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, заперечив показання ОСОБА_1 про те, що його було затримано та доставлено до Шевченківського відділу міліції за придбання мобільного телефону за фальшивими доларами США, нібито переданими йому ОСОБА_3, показавши при цьому, що у відділенні міліції відсутні матеріали щодо ОСОБА_1 з приводу збуту фальшивих грошових коштів, а згідно журналу реєстрації осіб записів про перебування ОСОБА_1 у відділі міліції немає; аналогічними даними, що містяться в повідомленні від 10 квітня 2013 року Шевченківського відділу міліції Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

Вказуючи, що органом досудового розслідування та судом першої інстанції не доведено обвинувачення ОСОБА_1 у замаху на умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів на замовлення, апеляційним судом відкинуто докази обвинувачення в цій частині, а натомість без належного обґрунтування визнано достовірними показання ОСОБА_1, що той себе обмовив, зізнавшись у замовному вбивстві, оскільки боявся подальшого побиття мешканцями села, пославшись при цьому лише на висновок експерта про виявлення в нього тілесних ушкоджень.

Окрім того, в ухвалі зазначено, що про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення на замовлення вбивства потерпілого свідчить те, що його бачив в обличчя 23 жовтня 2012 року ОСОБА_3, а 27 жовтня 2012 року при затриманні ОСОБА_1 в нього було виявлено особисті документи.

Проте, дійшовши вказаних висновків, апеляційним судом не зазначено в ухвалі переконливих для цього підстав, всебічно, повно та неупереджено не проаналізовано всіх обставин кримінального провадження та залишено поза увагою докази, досліджені під час судового розгляду, й не наведено мотиви їх неврахування.

Так, в ухвалі зазначено, що в судовому засіданні апеляційного суду було допитано свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, котрі дали свідчення, які відповідають їх поясненням в судовому засіданні суду першої інстанції, проте апеляційним судом без належного мотивування не було враховано їх показання у частині підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення вбивства з корисливих мотивів та на замовлення.

А саме, свідок ОСОБА_10 показував, що при затриманні ОСОБА_1 від нього дізнався, що з 24 жовтня 2012 року той проживав у будиночку на ставку, що належить родині ОСОБА_5. Окрім цього, ОСОБА_1 сказав, що йому дали одну тисячу доларів США, аби він "підрізав" потерпілого, але прізвища замовника не називав.

Наведені обставини підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким зі слів ОСОБА_10 стало відомо, що ОСОБА_1 приїхав в с. Гольма, щоб на замовлення вбити ОСОБА_3, а також свідок ОСОБА_7 показував, що ОСОБА_1 казав, що ночував в будиночку на ставку ОСОБА_5.

Водночас свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 показували, що 27 жовтня 2012 року, дізнавшись про поранення ОСОБА_3, за селом у полі затримали чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 Цей чоловік був одягнутий у темні штани і куртку з капюшоном, а під цим одягом мав другий комплект вже світлого одягу - світлі джинси і сорочку.

Зазначені показання свідка ОСОБА_10 апеляційним судом визнано неприйнятними з тих підстав, що при затриманні ОСОБА_1 було завдано мешканцями села тілесні ушкодження, а тому той міг себе обмовити, але при цьому переконливих мотивів для прийняття такого рішення в ухвалі не наведено.

Крім того, апеляційним судом не дано оцінки показанням свідка ОСОБА_12 про те, що 4-5 жовтня 2012 року на прохання ОСОБА_1 надав йому автомобіль "ВАЗ 2107" синього кольору з послідуючим викупом. Згідно домовленості між ними перший платіж був визначений в розмірі однієї тисячі умовних одиниць, приблизно 8000 грн, які ОСОБА_1 мав сплатити наприкінці жовтня 2012 року, коли працедавець мав розрахуватися з ОСОБА_1 Однак цей платіж ОСОБА_1 не сплатив.

Судом також не наведено обґрунтованих підстав, з яких відхилено інші докази, а саме показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, на які суд першої інстанції послався у вироку, зазначивши, що з них убачається, що ОСОБА_1, не будучи знайомим з ОСОБА_3, проживаючи в іншому населеному пункті, що знаходиться на значній відстані, на автомобілі "ВАЗ 2107", орендованого у ОСОБА_12, приїздив у с. Гольма Балтського району для того, щоб відслідковувати поведінку потерпілого, розпорядок його дня, маршрут пересування; показання свідка ОСОБА_17, котрий бачив, що ввечері за будинком ОСОБА_3 слідкував невідомий чоловік міцної статури.

Поряд з цим апеляційний суд указав, що показаннями свідка ОСОБА_18 підтверджуються доводи ОСОБА_1 про те, що той двічі приїжджав до потерпілого в зв'язку з конфліктом з ОСОБА_3, а також визнав, що наявність факту телефонних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, на які посилається сторона обвинувачення, не є безумовним доказом замовлення на вбивство потерпілого ОСОБА_3

Між тим, із показаньсвідка ОСОБА_18, які досліджувались у суді першої інстанції, вбачається, що 27 жовтня 2012 року на прохання ОСОБА_1 відвіз його на автомобілі останнього до с. Гольма. При цьому маршрут показував сам ОСОБА_1, а про мету поїздки нічого не пояснював. Коли приїхали в с. Гольма, зупинилися біля будиночку на озері, а потім виїхали на дорогу при в'їзді в село. Там ОСОБА_1 пішов у своїх справах. Через 15-20 хвилин, не знайшовши ОСОБА_1 на місці, де його залишив, поїхав до будиночку на озері, що належить родині ОСОБА_5, але ОСОБА_1 там не було. Повернувшись на дорогу, побачив, що в полі незнайомі люди б'ють ОСОБА_1 Підійшовши до них, дізнався, що ОСОБА_1 підрізав людину, після цього повернувся сам на автомобілі ОСОБА_1 до м. Одеси.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд, дослідивши в судовому засіданні показання ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 всупереч вимогам ст. ст. 370 та 419 КПК не надав їм належної оцінки за критеріями ст. 94 цього Кодексу, а також переоцінив інші докази, зазначені у вироку судом першої інстанції, без їх безпосереднього дослідження, внаслідок чого допустив порушення вимог засади безпосередності дослідження доказів, передбачених ст. 23 КПК.

У зв'язку з цим, судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

А тому ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суд має врахувати наведене в цій постанові, перевірити належно доводи апеляційних скарг, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, а за наявності для цього підстав - шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.