203/3636/15-к Про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді районного суду міста, якою накладено арешт на майно - 06.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2015 року, якою накладено арешт на майно.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2015 року за результатами розгляду клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області про арешт майна, заявленого у рамках кримінального провадження №12013042020000317, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276, ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), накладено арешт на предмети, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 11 червня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі на книгу сірого кольору 1902 року, із забороною їх відчуження.

При цьому судом зазначено, що згідно протоколу обшуку від 11 червня 2015 року за місцем мешкання (перебування) ОСОБА_2, були вилучені предмети, які можуть мати значення для розкриття кримінального правопорушення та відшкодування завданих правопорушенням збитків, у зв'язку з чим для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування зазначеного факту, з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна є необхідність накласти арешт на вилучені предмети, що може мати значення для з'ясування обставин кримінального провадження №12013042020000317.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2015 року повернуто особі, яка її подала.

При цьому судом зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не має процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні, його апеляційну скаргу належить вважати такою, що подана особою, яка не має права її подавати, що тягне повернення даної апеляційної скарги.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування доводів зазначає, що рішенням місцевого суду було арештовано майно власником якого він є, а тому вказане рішення безпосередньо стосується його прав, свобод та інтересів.

Зазначає, якщо судове рішення стосується прав, свобод та інтересів "інших осіб", відсутніх у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), це не перешкоджає цим особам у доступі до правосуддя і звернення до суду вищої інстанції, згідно з положеннями ч. 2 ст. 24 КПК України.

При цьому посилається на постанову ВСУ від 06 березня 2018 року в справі 308/10607/16-к та постанову від 03 березня 2016 року справа № 5-347ск15.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

У відповідності з ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. А вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 повернуто апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не має процесуального статусу в даному кримінальному провадженні, а тому, посилаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України вважав його апеляційну скаргу такою, що подана особою, яка не має права її подавати та повернув останньому.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, у рамках кримінального провадження №12013042020000317 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 276, ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України за обвинуваченням ОСОБА_2, ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2015 року було накладено арешт на предмети, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 11 червня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2015 року, якою було надано слідчому в ОВС СВ УМВС України на Придніпровській залізниці ОСОБА_3 дозвіл на проведення обшуку в будинку, за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що будинок за цією адресою (згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12 травня 2015 року), перебуває у власності колишньої дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (а.п. 7).

З протоколу обшуку будинку за вказаною вище адресою від 11 червня 2015 року, який було складено за участю ОСОБА_2, вбачається, що з-поміж іншого було виявлено книгу "Отец наш Нил", сірого кольору, 1902 року (а.п. 9 - зворот протоколу обшуку). Після чого ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2015 року було накладено арешт на предмети, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 11 червня 2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу слідчого судді, якою накладено арешт на належне йому майно, а саме книгу "Отец наш Нил", сірого кольору, 1902 року, проте апеляційну скаргу було повернуто апелянту з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому КПК (4651-17) не встановлено чіткого переліку осіб - суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ст. 393 КПК України вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Останнє положення узгоджується зі змістом ч. 7 ст. 173 КПК України, згідно з якою треті особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Таким чином, за загальним правилом власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії "інші особи", які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Разом з тим, скаржник ОСОБА_1 до своєї апеляційної скарги не тільки не додав доказів, але й не навів жодного обґрунтування на підтвердження того, що він дійсно є власником власником книги "Отец наш Нил", сірого кольору, 1902 року. Так само ОСОБА_1 не навів жодного відповідного обґрунтування в своїй касаційній скарзі та не додав до неї жодних доказів.

У зв'язку з цим Верховний Суд не знаходить підстав вважати обґрунтованим твердження ОСОБА_1 про те, що він є власником указаного вище майна. З цих підстав Верховний Суд доходить висновку, що апеляційний суд правильно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними й перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого судового рішення, не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року залишити без зміни.

Водночас таке рішення не позбавляє ОСОБА_1 права використовувати інші передбачені законодавством процесуальні механізми захисту своїх прав (при належному обґрунтуванні), наприклад, шляхом звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна в порядку, визначеному ст. 174 КПК, тощо.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2015 року, якою накладено арешт на майно, залишити без зміни.