688/1739/16-к Про порушення ПДР, виїзд на зустрічну смугу руху та допущення зіткнення із легковим автомобілем, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого водій легкового автомобіля отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я, а його пасажир отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я - 05.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та захисника Катернюк О.І. на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240270001345, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Енергодар Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 грудня 2015 року близько 8 години, керуючи автомобілем марки "Renault Trafik", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його батькові - ОСОБА_3, рухаючись зі сторони м. Шепетівка у напрямку м. Хмельницький на відрізку автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів 264 км + 750 м, неподалік с. Жилинці Шепетівського району Хмельницької області, в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 "б", 10.1, 11.1, 11.3, 12.1, 12.3 та вимог дорожнього знаку 1.13 (з табличкою 7.12 "зона дії 600 м") Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної для руху швидкості та не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій "Daewoo Lanos" ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я, а пасажир ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі засуджений та захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважають, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, судове рішення ґрунтується на матеріалах та доказах, достовірність яких викликає сумнів. Вказують, що огляд місця події від 1 грудня 2015 року та схема до нього не відповідають вимогам ст. 237 КПК та інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зазначають, що під час складання протоколу огляду місця події та схеми місця ДТП, в якості понятого було залучено дядька потерпілого ОСОБА_6, що суперечить положенням ст. 223 КПК. Вказують, що в порушення інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735), не був проведений медичний огляд потерпілого ОСОБА_4 на стан алкогольного сп'яніння, а транспортний засіб "Daewoo Lanos" не був наданий для огляду спеціалісту -автотехніку. Крім того, зазначають, що під час досудового розслідування не було проведено слідчого експерименту. Також вказують, що під час складання обвинувального акта, всупереч вимогам ст. 291 КПК, органом досудового розслідування не сформульовано обвинувачення, висунуте ОСОБА_1, яке вважали встановленим.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Руденко О.П. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 та захисника Катернюк О.І., які підтримали свою касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурораРуденко О.П., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений та захисник вказують на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Натомість зазначені засудженим та захисником доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційної скарги, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК.

Цей висновок підтверджується показаннями ОСОБА_1, який визнавав факт виїзду ним на зустрічну смугу руху та зіткнення на лівій смузі руху з автомобілем "Daewoo Lanos" під керуванням ОСОБА_4; показаннями потерпілого ОСОБА_4, про те, що він рухався зі швидкістю 50 км/год по автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів у м. Шепетівка з пасажиром ОСОБА_5, після с. Пашуки, проїхавши залізничний міст на заокругленій дорозі, повертаючи вправо входив у поворот, на відстані 30-40 м від себе побачив, що автомобіль ОСОБА_1 занесло на його смугу руху; з метою уникнення зіткнення автомобілів він відразу почав правою ногою натискати на гальма та повертати кермо вправо, з'їжджаючи на узбіччя, однак зіткнення не уникнув; зіткнення відбулось через декілька секунд з моменту виїзду ОСОБА_1 на його смугу руху в бокову ліву сторону його автомобіля, його авто відкинуло на узбіччя, а авто ОСОБА_1 ще й розвернуло; а також показаннями потерпілого ОСОБА_5, котрий повністю підтвердив пояснення ОСОБА_4 про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Наведені вище показання засудженого та потерпілих узгоджуються з протоколом огляду місця події від 1 грудня 2015 року зі схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицями до нього, де зафіксовано, що на відрізку автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів 264 км + 750 м з правої сторони в напрямку руху в м. Шепетівка знаходяться два пошкоджених транспортних засоби, а саме: на момент огляду автомобіль марки "Daewoo Lanos" червоного кольору розташований на узбіччі, передньою частиною в напрямку м. Шепетівка, поруч біля нього частково на узбіччі, а частково на дорозі розташований автомобіль марки "Renault Trafik", білого кольору, передньою частиною в напрямку м. Шепетівка, що свідчить про виїзд водія ОСОБА_1 на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення; даними висновку судової експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 56-А від 4 березня 2016 року, в якому зазначено, що при заданих слідством обставинах пригоди водій автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_4 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем "Renault Trafik".

Крім того, експерт ОСОБА_7 в суді першої інстанції підтвердив наданий ним висновок судової експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди №56-А від 4 березня 2016 року та зазначив, що водій автомобіля "Daewoo Lanos" ОСОБА_4 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем "Renault Trafik", яким керував ОСОБА_1, шляхом своєчасного застосування гальмування керованого ним транспортного засобу, з моменту виникнення йому небезпеки для руху.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК. При цьому всім наявним доказам суд першої інстанції відповідно до вимог КПК (4651-17) дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження досудове розслідування проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_1, який було складено слідчим та затверджено прокурором 31 березня 2016 року, містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення ч. 1 ст. 286 КК та формулювання конкретного обвинувачення.

Про офіційне доведення до відома ОСОБА_1 фактичних та юридичних підстав висунутого досудовим слідством обвинувачення свідчить його розписка про отримання ним копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 10, т. 1).

За таких обставин доводи захисника та засудженого про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК є безпідставні та не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Доводи засудженого і захисника про неврахування та неповне відображення під час складання протоколу огляду місця події інформації про обставини ДТП, вказаної ОСОБА_1, також є неспроможними.

Так, із матеріалів кримінального провадження убачається, що огляд місця події проводився в присутності ОСОБА_1 і протокол про проведення вказаної слідчої дії останній підписав без будь-яких зауважень, заяв та клопотань.

Також безпідставними є й доводи касаційної скарги про те, що під час складання протоколу огляду ДТП та схеми до нього один із понятих був дядьком потерпілого ОСОБА_6, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази про родинні стосунки понятого та потерпілого.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 7 ст. 223 та ч. 3 ст. 237 КПК участь понятих не є обов'язковою під час огляду місця події (окрім випадків зазначених у абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК), а в ході проведення огляду ДТП працівниками поліції була складена схема місця події, проводилось фотографування та, як уже зазначалось, був присутнім сам ОСОБА_1

Крім того, твердження засудженого та захисника про те, що в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735), не був проведений медичний огляд потерпілого ОСОБА_4 на стан алкогольного сп'яніння, є неспроможними з огляду на положення п. 2 розділу 1 вказаної Інструкції, згідно з якими огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Таким чином, у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень щодо збирання, дослідження й оцінки доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації його дій.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами, в тому числі й обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника КатернюкО.І., на вирок місцевого суду, перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого та захисника, і визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.