243/16/18 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою двома особами, та незаконне заволодіння транспортним засобом - 05.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Прокопцева С.В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050510002567, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185 та частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за частиною 2 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки і покладено обов'язки передбачені статтею 76 КК.

Захід забезпечення кримінального провадження в порядку статей 131, 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не було застосовано та обрано.

Також згідно із цим вироком ОСОБА_3 засуджено за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки і покладено обов'язки, передбачені статтею 76 КК.

Захід забезпечення кримінального провадження в порядку статей 131, 176 КПК не було застосовано та обрано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за наступних обставин.

У середині липня 2014 року у невстановленої під час досудового розслідування особи виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме контактного дроту МФ-85, що є частиною підвіски тролейбусної лінії, який перебуває на балансі КП "Слов'янське тролейбусне управління" Слов'янської міської ради. Про це зазначена особа повідомила ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, які дали згоду на спільне скоєння крадіжки.

Реалізуючи свій єдиний протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, із середини липня 2014 року по 9 вересня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із невстановленою під час досудового розслідування особою та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, скоїли ряд крадіжок на території м. Слов'янська згаданого вище контактного дроту МФ-85.

Умисними протиправними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та невстановленої під час досудового розслідування особи КП "Слов'янського тролейбусного управління" була заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 167028 грн.

Крім того, 21 березня 2015 року близько 01:20, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2016 року засуджені за вчинення кримінального правопорушення, знаходилися поблизу "Квіткового ринку", на вул. Лозановича в м. Слов'янську Донецької області незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1, належним потерпілому ОСОБА_7, і таким чином заподіяли потерпілому шкоду на суму 24 580 грн.

Перевіряючи вказаний вирок, апеляційний суд 19 червня 2018 року постановив новий вирок, яким вирок суду першої інстанції скасував у частині призначеного покарання.

ОСОБА_2 призначено покарання за частиною 2 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за частиною 2 статті 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом часткового складання покарань ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_3 призначено покарання за частиною 2 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначено обчислювати з моменту їх затримання.

У мотивувальній частині вироку визнав вказати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 9 вересня 2014 року вчинили крадіжку контактного дроту МФ-85 разом з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах захисник Прокопцев С.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ставить вимогу про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на розгляд кримінального провадження за відсутності потерпілих, які не були належним чином повідомлені.

Крім того, захисник, посилаючись на дискреційні повноваження суду, зазначає, що покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів, однак суд апеляційної інстанції, на думку захисника, призначив його підзахисним суворе покарання та не врахував таку пом'якшуючу покарання обставину, як активне сприяння розкриттю злочину і не зазначив у судовому рішенні про відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Касаційні скарги захисника в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є аналогічними за змістом.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника задоволенню не підлягають на таких підставах.

Мотиви Суду

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, доведеність винуватості та кваліфікація їхніх дій за пред'явленим обвинуваченням у касаційних скаргах захисника не оспорюються та не заперечуються.

Натомість при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б піддавали сумніву законність й обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо винуватості засуджених та кваліфікації їхніх дій.

Що стосується доводів захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме розгляд кримінального провадження у судах без участі потерпілих, які належним чином не були повідомлені про дату, час та місце розгляду, то Суд визнає їх неспроможними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції належним чином повідомив потерпілих про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, що підтверджено наявними в матеріалах розписками про отримання судових повідомлень та заяви потерпілих про розгляд такого провадження за їх відсутності. Крім того, потерпілий ОСОБА_7 був присутній у судових засіданнях 7 та 15 лютого 2018 року (т. 1, а.п. 45, а.п. 229), а у своїй заяві від 15 лютого 2017 року (т. 1, а.п. 237) просив проводити подальший розгляд за його відсутності. Також представник потерпілого КП "Слов'янське тролейбусне управління" Слов'янської міської ради ОСОБА_8 залишив заяву, у якій просив розглянути кримінальне провадження без його участі (т. 1, а.п. 31).

Суд апеляційної інстанції, призначаючи розгляд кримінального провадження, також повідомив усіх учасників про дату, час та місце проведення судового засідання. Натомість від потерпілого ОСОБА_7 та представника тролейбусного управління також надійшли заяви щодо розгляду кримінального провадження без їх участі.

Таким чином, під час перевірки матеріалів кримінального провадження доводи захисника не підтвердилися.

Твердження захисника про суворість призначеного його підзахисним покарання Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції не погодився із застосуванням статті 75 КК при призначенні покарання, оскільки вважав звільнення від призначеного засудженим покарання таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів. Зокрема, суд апеляційної інстанції додатково зважив на наявність семи епізодів злочинної діяльності осіб та суму збитків, завданих тролейбусному управлінню, а також те, що ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений частиною 2 статті 289 КК, який належить до категорії тяжких злочинів, при цьому після незаконного заволодіння транспортним засобом, винні особи розібрали автомобіль на запчастини з метою збагачення та з корисливих мотивів.

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином вмотивував доводи апеляційної скарги прокурора, надав належні відповіді та дослідив матеріали провадження в частині, що стосується даних про особу винних.

Призначаючи засудженим нове покарання у межах санкції статей за якими їх засуджено, суд апеляційної інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про засуджених осіб. Вказав, що ОСОБА_2, як і ОСОБА_3, раніше не судимі, характеризуються за місцем проживання посередньо, мають постійне місце роботи, офіційно працевлаштовані. Також зважив на конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, врахував обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття засуджених у скоєному та дійшов висновку, що покарання із застосуванням статті 75 КК не буде сприяти їх виправленню й попередженню вчинення нових злочинів.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів з огляду на їх обґрунтованість, оскільки форма, вид та розмір покарання мають бути співмірними вчиненим кримінальним правопорушенням та сприяти послідовній реалізації принципу індивідуалізації покарання, більш успішному досягненню мети виправлення і попередженню здійснення засудженими нових злочинів.

Наведене не дає Суду підстав зробити протилежний висновок, ніж той, якого дійшов суд апеляційної інстанції при перевірці призначеного засудженим покарання.

Висновки суду апеляційної інстанції Суд визнає переконливими та справедливими.

Суд встановив, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог статей 404, 405 КПК, а вирок відповідає вимогам статті 420 КПК.

У зв'язку із цим касаційні скарги захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2018 року щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника - без задоволення.