750/12060/17 Про порушення Правил дорожнього руху, не надання дороги пішоходу, яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, та скоєння наїзду на пішохода, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння - 28.02.2019 Прийняття

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Крикуна В.Б. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк

На підставі пунктів "в", "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь: потерпілої ОСОБА_4 1 215 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 40 000 гривень моральної шкоди та 3 500 гривень витрат на правовому допомогу; на користь держави 790 гривень 96 копійок процесуальних витрат за проведення судової автотехнічної експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 30 травня

2016 року о 14 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався в м. Чернігові по вул. О.Міхнюка зі сторони вул. Г.Полуботка у напрямку вул. Шевченка та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на перехресті вул. О.Міхнюка та вул. Шевченка в м. Чернігові, порушив вимоги пунктів 1.3., 1.5., 2.3.(б), 10.1.,12.3., 18.1. Правил дорожнього руху України - зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не продовжив зупинку, не розпочинаючи рух автомобіля, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_4, яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Нефьодова С.М. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Крикун В.Б., діючи в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, захисник вважає, що вирок не відповідає вимогам

ст. 374 КПК України, у ньому не зазначено мотивів неврахування окремих доказів, а саме показань ОСОБА_1 і даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 травня 2016 року, та врахування інших суперечливих доказів. Указує на порушення права на захист, оскільки судом першої інстанції не розглянуто клопотання ОСОБА_1 про проведення слідчого експерименту за його участю та призначення додаткової автотехнічної експертизи, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання про повторне дослідження доказів, яке містилося в апеляційній скарзі захисника Нефьодова С.М.

Заперечень на касаційну скаргу захисника Крикуна В.Б. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

ОСОБА_1 та його захисник Крикун В.Б. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги останнього, зазначили про її обґрунтованість та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника Крикуна В.Б. необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, суд обґрунтовано послався на: показання самого ОСОБА_1, який не заперечував факту наїзду автомобілем під його керуванням на потерпілу ОСОБА_4 на нерегульованому пішохідному переході; показання потерпілої ОСОБА_4 про обставини наїзду на неї автомобілем під керування ОСОБА_1; показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10; показання свідка ОСОБА_11 про залучення її експертом ОСОБА_12 при проведенні судово-медичної експертизи, яка підтвердила наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, виявлених за допомогою КТ головного мозку; висновок судово-медичної експертизи від 26 липня 2016 року № 720 про виявлення в ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, правильність якого у судовому засіданні підтвердила експерт ОСОБА_12; даними, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 травня 2016 року, протоколі слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 від 21 березня 2017 року.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано врахував висновок судової автотехнічної експертизи від 29 вересня 2017 року № 431 про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є саме дії водія автомобіля марки "ГАЗ-3110", яку проведено з урахуванням всіх матеріалів кримінального провадження, у тому числі пояснень ОСОБА_1 від 30 травня 2016 року щодо швидкості руху. Висновки зазначеної експертизи у судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_13, який зазначив, що у даному конкретному випадку засобом уникнення дорожньо-транспортної пригоди було продовження зупинки транспортним засобом.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та порушення права на захист є необґрунтованими.

Під час кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_14 заявляли клопотання про проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та призначення додаткової судової автотехнічної експертизи.

Зазначене клопотання сторони захисту розглянуто судом з дотримання вимог

статей 333, 350 КПК України та обґрунтовано відмовлено у його задоволенні, оскільки обстановка місця дорожньо-транспортної пригоди є зміненою, а всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, встановлені сукупністю досліджених доказів.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Нефьодова С.М. в інтересах ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника Крикуна В.Б., визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 - адвоката Нефьодова С.М. міститься клопотання про дослідження показань обвинуваченого ОСОБА_1, показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11, показань експертів ОСОБА_13 та ОСОБА_12, окремих письмових доказів і клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про проведення слідчого експерименту за його участю та призначення додаткової автотехнічної експертизи. Разом з тим, як убачається зі змісту цього клопотання, захисником не наведено відповідного обґрунтування свого прохання, виходячи саме з положень

ст. 404 ч. 3 КПК України.

Крім того, згідно з аудіозаписом судового засідання від 30 липня 2018 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, після роз'яснення учасникам судового провадження їх прав та обов'язків, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Нефьодов С.М. повідомили суду про відсутність будь-яких клопотань.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника КрикунаВ.Б. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Крикуна В.Б. - без задоволення.