464/4515/17 Про незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу та особливо небезпечну психотропну речовину, та незаконне їх зберігання для власного вживання без мети збуту - 28.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140040000266, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Лейпціг, Німеччина, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 30 січня 2017 року на трамвайній зупинці по АДРЕСА_2 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу та особливо небезпечну психотропну речовину - 3,4-метилендіоксиметамфетаміну, які переніс до місця свого проживання АДРЕСА_1, де незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.

01 лютого 2017 року працівниками поліції за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу, вагою 0,3128 г та особливо небезпечну психотропну речовину - 3,4-метилендіоксиметамфетаміну, вагою 32,8140 г, що є особливо великим розміром.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року вказаний вирок змінено в частині призначеного покарання. ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання за ч. 3 ст. 309 КК України з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено певні обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: ст. 75 КК України, про призвело до м'якості призначеного покарання. Вважає, що апеляційний суд, звільнивши ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого.

У запереченні захисник Покітко Н.П. просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Сингаївська А.О. вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Твердження прокурора у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд щодо ОСОБА_1 неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставно застосував ст. 75 КК України, є обґрунтованими.

Згідно приписів ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) суд, зокрема, зобов'язаний зазначати як мотиви призначення покарання, так і звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону не були дотримані судом апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуваннямпослався на встановлені судом першої інстанції обставини, які були враховані при призначенні засудженому покарання.

Разом із тим, рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд належним чином не обґрунтував, не навів мотивів, із яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Окрім того, судом апеляційної інстанції достатньо не враховано ступінь тяжкості скоєння злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та не зважив на інші обставини справи, зокрема щодо зберігання особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великому розмірі.

На думку колегії суддів, за наведених судом апеляційної інстанції підстав, та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбуття покарання, призначене йому покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є не мотивованим і м'яким.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК України, що призвело до м'якості призначеного покарання.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.