177/1519/17 Про порушення ПДР, що стало причиною виїзду керованого автомобіля за межі проїзної частини та його наїзду на дерево, внаслідок один пасажир отримав легкі тілесні ушкодження, а інший - тяжкі тілесні ушкодження - 28.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040450000535 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Грузьке Криворізькийрайон Дніпропетровська область зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року ОСОБА_2 засуджено: за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішено питання процесуальних витрат і речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

01 липня 2017 року, приблизно о 03.45 год., в Криворізькому районі, Дніпропетровської області ОСОБА_2 достовірно знаючи, що не має посвідчення на право керування транспортним засобом, в порушення п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 2101", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по сухому покриттю проїжджої частини автодороги С040502 "Валове - Христофорівка", в напрямку смт Хритофорівка зі сторони с. Софіївка (Валове) Криворізького району, перевозячи ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Продовжуючи рух у вказаному напрямку, ОСОБА_2 не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, яка б надавала йому можливість безпечно керувати автомобілем, чим порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3. б) та 12.1. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини та здійснив наїзд на дерево. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, та призначено засудженому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Руденко О. П. просила касаційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_2, його захисник Вернер М. А. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Потерпіла ОСОБА_4 просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, та не позбавляти волі засудженого ОСОБА_2, оскільки останнім повністю відшкодовано шкоду і будь-яких претензій до нього не має.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Щодо доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме звільнення ОСОБА_2 судом на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Так, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого з необережності злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу ОСОБА_2, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, психічними хворобами не страждав і не страждає, виявляє легку розумову відсталість, не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не судимий; обставинами, які пом'якшують покарання суд визнав: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальних збитків. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

Апеляційний суд, постановляючи рішення про звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, врахував зазначені вище обставини, а також конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу винного, ставлення до вчиненого та його наслідків, врахував думку потерпілої ОСОБА_4, яка просила не позбавляти волі ОСОБА_2, з урахуванням того, що вона одужала та на даний час почуває себе добре, та дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування призначеного йому покарання.

Висновок апеляційного суду є обґрунтованим і з цим висновком погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, хоча вчинив тяжкий злочин, сприяв його розкриттю, ОСОБА_2 визнав свою провину у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, відшкодував завдану злочином шкоду. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом без відповідного посвідчення було враховано при притягненні його до відповідальності і ця обставина не унеможливлює застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання.

У касаційній скарзі прокурором не наведено та колегією суддів не встановлено таких обставин, які б вказували на необгрунтованість прийнятого апеляційним судом рішення та свідчили б про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання є мотивованим, обґрунтованим та переконливим.

Ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням вимог ст. 419 КПК України із зазначенням короткого змісту вимог апеляційних скарг і судового рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів осіб, які подали апеляційні скарги і викладу позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Апеляційний суд, погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та навівши відповідні мотиви, обґрунтовано визнав безпідставними твердження сторони обвинувачення про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_2 внаслідок м'якості.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення касаційної скарги, не вбачає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, - без задоволення.