683/496/17 Про незаконне заволодіння автомобілем, скоєне за попередньою змовою двома особами у стані алкогольного сп'яніння - 27.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 10 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240220000921 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, крім житла. На підставі ст. ст. 75, 77 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_2 щодо якого касаційні скарги не подані та судові рішення не оскаржуються.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 грудня 2016 року о 23.00 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, на вулиці Центральній у с. Баглаї Старокостянтинівського району Хмельницької області незаконно заволоділи автомобілем "ZAZ DEWOO", який перебував у користуванні ОСОБА_3

За апеляцією прокурора Апеляційним судом Хмельницької області вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та звільнення від його відбування скасовано та ухвалено новий вирок від 10 січня 2018 року. Цим вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, крім житла. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та просить на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання, належним чином не врахував обставини, що пом'якшують його покарання, дані про його особу, а також думку потерпілого про призначення йому покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі та призначив суворе покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану скаргу.

Прокурор Кулаківський К.О. вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК України, в касаційній скарзі засудженого не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також і ті обставини, які зазначені в касаційній скарзі, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом 2-ї інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких.

Окрім того, враховано, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, що визнано обставиною, яка обтяжує покарання.

Із урахуванням пом'якшуючих покарання обставин та даних про особу винного, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, апеляційний суд призначив йому покарання у мінімальній межі санкції закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Посилання в касаційній скарзі засудженого на те, що потерпілий просив у суді не позбавляти його волі, не заслуговують на увагу, оскільки при перевірці встановлено, що потерпілий щодо призначення ОСОБА_1 покарання покладався на розсуд суду.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах справи під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 10 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.