Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 753/17647/15-к

провадження № 51-21км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурора Шевченко О.О.,

захисників МедвідяО.П., Боруха С.В., Могуренка М.В.,

засудженого ОСОБА_4,

засудженого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

Медвідя О.П. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100020004691, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лагодівка Казанківського р-ну Миколаївської обл., жителя

АДРЕСА_1, такого, що згідно ст. 89 КК не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищезазначеним вироком місцевого суду до покарання у виді позбавлення волі засуджено:

- ОСОБА_4: за ч. 3 ст. 187 КК - на строк 9 років із конфіскацією майна;

- ОСОБА_6: за ч. 3 ст. 187 КК - на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна;

- ОСОБА_7:. за ч. 3 ст. 187 КК - на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна;

- ОСОБА_5: за ч. 3 ст. 187 КК - на строк 8 років із конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Судові рішення щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні розбою, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб особою, котра раніше вчинила розбій, із проникненням у приміщення. Злочин скоєно за наступних обставин.

29 травня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6

з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення вступили у попередню злочинну змову на вчинення розбійних нападів із проникненням у приміщення магазинів, при цьому попередньо визначивши роль кожного співучасника,

та підшукали необхідну зброю.

Того ж дня близько 17:00 засуджені на автомобілі "Сhevrolet Lacetti",

д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, під'їхали до будинку АДРЕСА_3, неподалік від магазину "Продукти"

на вул. Бориса Гмирі, 9-б, при цьому ОСОБА_5 для забезпечення швидкого зникнення з місця вчинення злочину залишився в автомобілі, а ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 пішли до вказаного магазину. Останні двоє зайшли всередину, ОСОБА_6 закрив двері і залишився назовні магазину при вході

з метою його блокування та спостереження за навколишньою обстановкою,

щоб у разі небезпеки попередити співучасників злочину. В приміщенні магазину ОСОБА_4 зайшов за торговий прилавок та підійшов до продавця ОСОБА_8, тим самим проник до зони магазину, доступ до якої обмежено для покупців,

і, погрожуючи продавцю застосуванням насильства, небезпечним для її життя

та здоров'я, демонструючи пістолет і погрожуючи його застосувати, наказав ОСОБА_8 віддати йому всі гроші. Остання, сприймаючи ці погрози як реальні,

через що її волю до опору було подолано, виконала вимогу та віддала

ОСОБА_4 належні ФОП ОСОБА_9 840 грн виручки. ОСОБА_7 у цей час стояв навпроти продавця перед прилавком і своєю присутністю також створював у ОСОБА_8 враження щодо реальності загрози її життю та здоров'ю. Надалі ОСОБА_4 забрав у жінки належний їй мобільний телефон вартістю

1771,66 грн і, направивши в її бік пістолет, наказав лягти на підлогу й не вставати до того, як вони залишать магазин, що вона і зробила. Після цього ОСОБА_4

і ОСОБА_7 пішли з приміщення і, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5

на вищезазначеному автомобілі зникли з місця вчинення злочину, а викраденим розпорядились на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб 30 травня 2015 року аналогічним способом здійснили напад

на магазин "Продукти" на проспекті Григоренка, 25-б у м. Києві.

Так, близько 13:10 ці засуджені на вищезазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_5 під'їхали до вказаного магазину. Останній, з метою встановлення обстановки в магазині (кількості продавців, місця зберігання грошових коштів, наявності відеоспостереження) зайшов усередину, а потім вийшов та повідомив про результати спостережень ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які чекали біля магазину. Після цього ОСОБА_5 з метою забезпечення можливості швидко поїхати з місця злочину, залишився очікувати в автомобілі, а ОСОБА_4

та ОСОБА_6 зайшли в магазин і підійшли до прилавку, за яким стояла продавець ОСОБА_10, котрій ОСОБА_4, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, направляючи в її бік пістолет, що остання сприйняла як реальну погрозу та не чинила опору, виказав вимогу передати всі гроші. Після цього ОСОБА_6 зайшов за прилавок

до потерпілої та дістав із кишені її фартуха гроші, потім за наказом ОСОБА_4 обшукав і забрав решту грошей із сумки потерпілої - всього 8000 грн, що належали власнику магазину ОСОБА_11 Надалі ОСОБА_4, направляючи пістолет

у бік ОСОБА_10 наказав їй лягти на підлогу та не вставати, допоки вони

не підуть із магазину, що вона і зробила, а останній з ОСОБА_6 вийшли

з приміщення та разом із ОСОБА_5 на вищезазначеному автомобілі зникли

з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, захисників

Медвідя О.П. та Боруха С.В. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Медвідь О.П., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що інкримінованих злочинів ОСОБА_4 не вчиняв, а місцевий суд, проігнорувавши показання засуджених щодо скоєння кримінальних правопорушень лише ОСОБА_6, чого останній також не заперечував, обґрунтував вирок неконкретними та суперечливими показаннями потерпілих

та свідка ОСОБА_12 Захисник вважає безпідставними висновки суду про те,

що ОСОБА_4 погрожував потерпілим пістолетом, оскільки на зброї не вилучено відбитків засудженого, а також оспорює приналежність останньому вилученого

у ОСОБА_5 одягу, який на ОСОБА_4 замалий. Також захисник заперечує факт попередньої змови між засудженими, який не підтверджено жодними доказами. Вказує на те, що апеляційний суд узагалі не розглянув його клопотання

про повторний допит потерпілих, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК,

і залишаючи подані апеляційні скарги без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що рішення цього суду не відповідає вимогам

ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Захисники та засуджений ОСОБА_4 підтримали подану касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_5 покладався на розсуд суду, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Медвідя О.П., вважала оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі,

не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,

які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, даними в суді потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_10, свідком ОСОБА_12, даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 187 КК.

При цьому, спростовуючи сторони захисту, місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілих та свідка послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються з іншими доказами,

й підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Натомість, показання ОСОБА_4 та інших обвинувачених суд визнав непідтвердженими й такими,

що спростовуються наведеними у вироку доказами.

Отже, доводи захисника щодо невинуватості ОСОБА_4, відсутності з боку останнього погроз пістолетом на адресу потерпілих та попередньої змови

між засудженими були предметом перевірки місцевого суду й обґрунтовано визнані безпідставними.

Всупереч доводам захисника, клопотання про повторне дослідження доказів вирішено апеляційним судом у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, зокрема відповідно до положень ст. 350, ч. 3 ст. 404 КПК.

Так, у судовому засіданні 06 червня 2017 року апеляційний суд частково задовольнив відповідні клопотання захисників, у зв'язку із твердженням сторони захисту про невірне викладення у вироку показань свідка ОСОБА_12 повторно допитав її в наступному судовому засіданні. В повторному допиті потерпілих апеляційний суд обґрунтовано відмовив, оскільки стороною захисту

не зазначено, чому їх показання місцевий суд дослідив неповно

або з порушеннями. Отже, порушень вимог ст. 23 КПК не встановлено.

На підставі наведеного Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального та матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року

та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника

Медвідя О.П.- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва