759/10445/16-к Про неодноразове відкрите викрадення дорогоцінних речей (золотих прикрас) потерпілих, скоюване з корисливих мотивів - 26.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, без постійного місця проживання та реєстрації, такого, що тимчасово мешкав у АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останнього разу: 04 травня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 289 КК, ч . 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна, звільненого 03.09.2014 на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році",

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК; за ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним даних кримінальних правопорушень.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним даних кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Як встановив суд, ОСОБА_2, 17 травня 2016 року, об 11 год. 50 хвилин, поблизу будинку № 4 на вул. Потапова в м. Києві, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, на шиї якої знаходився золотий ланцюжок, прослідував за нею, підійшов та схопив рукою за золотий ланцюжок, зірвавши його з шиї ОСОБА_3, завдавши останній сильний фізичний біль та майнову шкоду на загальну суму 28 000 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, 20 травня 2016 року, приблизно о 12 год. 30 хв., знаходячись поблизу будинку 12-Б на пр. Л. Курбаса у м. Києві, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_4, на шиї якої знаходились два золотих ланцюжки, прослідував за нею в під'їзд вказаного будинку, підійшовши до останньої, схопив рукою за два золотих ланцюжки та зірвав їх, завдавши останній сильний фізичний біль та майнову шкоду на загальну суму 33 000 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, 22 травня 2016 року, приблизно о 16 год. 35 хв., знаходячись на зупинці громадського транспорту "Янтарна" в м. Києві, що розташована в напрямку с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_5, на шиї якої знаходились два золотих ланцюжки із золотим кулоном "образу Діви Марії" та золотим хрестиком, прослідував за нею, підійшов та схопив рукою за прикраси, зірвав вказані ланцюжки разом з кулонами з шиї потерпілої, завдавши останній сильний фізичний біль та майнову шкоду на загальну суму 54 000 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, 07 червня 2016 року, приблизно о 15 год. 50 хв., знаходячись поблизу будинку № 6 по вул. Генерала Потапова в м. Києві, побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_7, на шиї якої був золотий ланцюжок із золотим хрестиком, прослідував за нею, підійшов, схопив рукою за золотий ланцюжок, шляхом ривка, зірвав вказаний ланцюжок з хрестиком з шиї останньої, чим умисно заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді саден на шиї, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (за тривалістю розладу здоров'я) та майнову шкоду на загальну суму 7 468 грн.

Крім того, ОСОБА_2, обвинувачувався в тому, що він, у невстановлені час та місці, вирішив незаконно підробити офіційний документ з метою його подальшого використання, а саме: паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, серії НОМЕР_1, виданий 23.03.1998 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Так, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підробку паспорта, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, перебуваючи в невстановлений час у невстановленому місці, власноручно вклеїв свої фото на першій та третій сторінках паспорта на ім'я ОСОБА_8, який він випадково знайшов у невстановленому місці в м. Києві, з метою подальшого його використання.

Крім цього, ОСОБА_2, 07.06.2016 приблизно о 22 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку № 6 по вул. Г. Потапова в м. Києві, будучи затриманим на місці вчиненні злочину, а саме: повторному відкритому викраденні чужого майна, яке належить ОСОБА_7, пред'явив працівникам поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві завідомо підроблений документ, а саме: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8, який в подальшому було у нього вилучено.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що визнання ОСОБА_1 невинуватим та його виправдання у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки винуватість ОСОБА_1, на думку прокурора, повністю доведена сукупністю допустимих доказів. Крім того, всупереч положенням ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції не проаналізував усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, не дав на кожен із них вичерпну відповідь, не мотивував своє рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК, зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, оцінено відповідно до ст. 94 КПК та у касаційній скарзі прокурора не оскаржується.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК,то вони є необґрунтованими.

Згідно із ст. 17 КПК ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення, є доказами, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК таке судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення і захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК (4651-17) .

Згідно із ст. 25 КПК прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положеннями ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

З матеріалів провадження вбачається, що суд провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення згідно з обвинувальним актом, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Суд дотримався зазначених вимог закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_1, при цьому виходив із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст. 17 КПК про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на користь цієї особи.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК, не визнав та показав, що паспорт на ім'я ОСОБА_8 у нього під час затримання не вилучався. Під час затримання він назвав свої дійсні анкетні дані, даний паспорт був вилучений у квартирі, де він тимчасово проживав, вказане підтверджується протоколом огляду місця події від 07.06.2016, у якому містяться виправлення, його фото у даний паспорт жартома вклеїли його знайомі, коли вони разом розпивали спиртні напої. Паспорт на ім'я ОСОБА_8, він не підробляв та ніколи не використовував.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК посилається на: показання допитаного у судовому засіданні ОСОБА_9, який працює слідчим Святошинського УП ГУ НП в м. Києві та показав, що у червні 2016 року, під час чергування, у присутності понятих у ОСОБА_1 було знайдено та вилучено підроблений паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_8 з переклеєним фото, а ОСОБА_2 пояснив, що власноручно вклеїв туди своє фото, після чого ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України; висновок експерта від 18.07.2016 та ілюстрованою таблицею до нього, який проведений на підставі постанови про призначення експертизи від 17.06.2016 та відповідно до якого встановлено, що на першій та третій сторінках паспорта громадянина України мало місце переклеювання фотокарток; протокол огляду місця події від 07.06.2016, відповідно до якого слідчим Святошинського УП ГУ НП в м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_9, проведено огляд, яким є службовий кабінет на 3-му поверсі Святошинського УП ГУНП в м. Києві, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 109. В даному кабінеті знаходиться ОСОБА_2, в якого виявлено та вилучено паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_8

Суд першої інстанції встановив, що протокол огляду місця події від 07.06.2016 має низку виправлень, а саме: щодо початку огляду (час), прізвища особи, у якої виявлено та вилучено документ, внаслідок чого суд першої інстанції, відповідно до положень ст. ст. 85, 86, 87 КПК визнав цей доказ - недопустимим.

Також, суд першої інстанції зазначив, що висновок експерта від 18.07.2016, підтверджує факт того, що мало місце переклеювання фотокарток у паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_8 та не підтверджує те, що таке переклеювання вчинив саме ОСОБА_2 Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК, стороною обвинувачення суду надано не було.

Перелічені вище недопустимі докази викликали у суду сумніви, тому він обґрунтовано не поклав їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність "обґрунтованої підозри" у вчинені правопорушення передбачає "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин" і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину - відкинув їх.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії").

Отже, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК.

Твердження у касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний розгляд цього кримінального провадження відбувся з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, не є прийнятними.

Згідно з приписами статті 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, а також положення закону, яким він керувався. Резолютивна частина ухвали має містити рішення по суті вимог апеляційної скарги, яке б відповідало висновкам, викладеним у мотивувальній частині ухвали.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, зокрема й тим, на які прокурор послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд дотримався вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив всі доводи апеляційної скарги та дав на неї мотивовані відповіді.

Ухвала апеляційного суду вмотивована та в цілому відповідає вимогам ст. ст. 404, 419 КПК. Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому кримінальному провадженні неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 допущено не було, тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.