221/2952/16-к Про заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер, скоєне на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході сварки з потерпілим під час спільного вживання спиртних напоїв - 26.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Шагєєва О.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Старогнатівка Волноваськогорайону Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Тельманівського районного суду Донецької області від 31 березня 2010 року за ч. 3 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч. 5ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього ув'язнення у період з 18 березня 2016 року по день винесення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду,17 березня 2016 року о 18.00 год, ОСОБА_2.,знаходячись за місцем фактичного проживання на АДРЕСА_1 під час спільного вживання спиртних напоїв, в ході сварки з ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин, завдав останньому не менше 20-22 ударів кулаками та ногами в голову і тулуб, а коли потерпілий впав, продовжував наносити йому удари ногами в голову та по різним частинам тіла, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року скасовано ухвалу апеляційного суду від 02 листопада 2016 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 11 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 08 вересня 2016 року по 02 листопада 2016 року, з 26 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Шагєєв О.Р. просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Свої вимоги захисник мотивує тим, що апеляційний суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, оскільки під час нового апеляційного розгляду залишився не встановленим точний час настання смерті потерпілого, не спростовані доводи засудженого щодо застосування до нього співробітниками правоохоронних органів незаконних методів слідства та не надано оцінку показанням свідків з огляду на положення ч. 7 ст. 97 КПК. Крім того, зазначає, що судовий розгляд в суді апеляційної інстанції відбувся за відсутності обвинуваченого та потерпілого.

У запереченні на касаційну скаргу, прокурор, з викладенням відповідних мотивів про безпідставність наведених у скарзі доводів, просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 ? без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Шагєєв О.Р. підтримав касаційну скаргу і просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, а кримінальне провадження закрити.

Прокурор у судовому засіданні просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2. - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 КПК.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2ст. 121 КК ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , про що у вироку наведено докладні мотиви.

Факт умисного спричинення ОСОБА_2. тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, що спричинило смерть останнього, не зважаючи на невизнання засудженим своєї вини, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, даними протоколу огляду місця події, даними протоколу слідчого експерименту, даними висновку судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, а також даними висновку судово-медичного експерта за результатами освідування ОСОБА_2, тощо.

При цьому, колегія суддів вважає, що показання свідка ОСОБА_4, який був понятим під час проведення слідчого експерименту за участю засудженого ОСОБА_2 не можна розцінювати, як показання з чужих слів у розумінні ч. 7 ст. 97 КПК, оскільки вони стосуються не певного факту кримінального правопорушення, який став відомий свідку зі слів ОСОБА_2, а підтверджують законність проведення слідчої дії за його участю, під час якої засуджений у присутності захисника добровільно визнав свою провину у вчиненні інкримінованому йому злочину та не висловлював скарг на дії співробітників правоохоронних органів.

Крім того, як убачається з висновку судово-медичного експерта за результатами обстеження ОСОБА_2 в нього було виявлені:садно правої кисті, яке могло утворитися внаслідок удару кисті об тупий предмет, а також садно в лобній частині голови та садно правого колінного суглоба, що узгоджується з даними протоколу слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_2 детально відтворив обставини вчинення кримінального правопорушення та показав, як він отримав удар від потерпілого під час сварки у лобну частину голови та механізм завдання ним тілесних ушкоджень потерпілому, а саме про нанесення ряду ударів кулаком правої руки і правою ногою в ділянку життєво важливих органів - обличчя та тулуб потерпілого.

Також, всупереч доводам касаційної скарги захисника судами першої та апеляційної інстанції було усунуто суперечності в часі смерті потерпілого, шляхом допиту експерта ОСОБА_5, який зазначив, що смерть ОСОБА_3 настала в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_5 в проміжок часу з 23.00 год до 01.00 - 01.30год.

За таких обставин суд апеляційної інстанції в ухвалі від 11 жовтня 2017 року правомірно визнав наведені у вироку суду першої інстанції докази достовірними, допустимими, а їх сукупність - достатньою для визнання винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Також, дотримавшись вказівок, які містилися в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року,суд апеляційної інстанції належним чином спростовував твердження захисника щодо застосування до ОСОБА_2 незаконних методів слідства, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 18 липня 2017 року за заявою ОСОБА_2, якою кримінальне провадження за ч. 2 ст. 365 КК було закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про застосування до ОСОБА_2 незаконних методів слідства є неспроможними, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, його скарги про неналежне поводження зі сторони суб'єктів владних повноважень, були неодноразово перевірені, проведено ефективне офіційне розслідування, в результаті якого фактів неналежного поводження не виявлено.

Що, в цілому, відповідає позиції Європейського суду з прав людини про необхідність ретельно та ефективно розслідувати скарги на катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження чи покарання, осіб, які перебувають під контролем держави. Це означає, що органи влади мають завжди намагатися встановити події та не покладатися на поспішні або безпідставні висновки для закінчення розслідування чи для обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Ассенов та інші проти Болгарії"). Вони мають вживати всіх необхідних та доступних заходів, щоб отримати докази відносно подій, в тому числі, interalia, свідчення очевидців та результати експертиз (рішення у справі "Танрікулу проти Туреччини", рішення у справі "Гюль проти Туреччини").

Що стосується доводів захисника щодо здійснення судового провадження в суді апеляційної інстанції з порушенням вимог ст. 412 КПК, то колегія суддів вважає такі доводи неспроможними.

Так, відповідно до вимог пунктів 3, 5 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381КПК, а також за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження засуджений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_6 були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, однак засуджений клопотання про здійснення судового розгляду за його участю не заявляв, а потерпіла в судове засідання не з'явилася та не повідомила суд про поважні причини свого неприбуття, що у силу ст. 405 КПК не перешкоджало судовому розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку,що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог ст. 405 КПК. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. Порушень положень ст. 439 КПК про урахування вказівок касаційного суду щодо ретельної перевірки доводів апеляційних скарг, не встановлено.

Таким чином, враховуючи те, що неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не виявлено, тому підстав, передбачених ст. 438 КПК для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги, немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, суд

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Шагєєва О.Р. - без задоволення.