Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про поновлення на публічній службі, -

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 24.11.2010 р. № 2189-к в частині припинення його перебування на державній службі в митних органах України з 25.11.2010 р., поновлення на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 24.11.2010 р. № 2189-к в частині припинення перебування позивача на державній службі з 25.11.2010 р.

Поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 25.11.2010 р.

Стягнуто з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.11.2010 р. по 20.04.2011 р. в розмірі 1690,40 грн.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася Львівська митниця, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі, зокрема, відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Згідно частини 2 статті 410 Митного кодексу України у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в митних органах України на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 24.11.2010 р. № 2189-к за порушення Присяги державного службовця, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" з 25.11.2010 р. припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України.

Підставою для видання вказаного наказу став акт № 21/2010-п за результатами перевірки від 24.11.2010 р.

Так, комісією з проведення перевірки проведено звірку з польськими митними органами за період з 01.11.2010 р. по 15.11.2010 р. даних щодо в'їзду в Україну з території Республіки Польщі транспортних засобів з товарами через міжнародний пункт пропуску автомобільного сполучення "Медика-Шегині", за результатами співставлення даних виявлено 26 транспортних засобів, які не обліковані Львівською митницею.

В ході перевірки встановлено, що за період з 07.11.2010 р. по 11.11.2010 р., під час виконання позивачем обов'язків відповідального за випуск транспортних засобів із ЗМК диспетчера в'їзду в Україну на смузі руху "зелений коридор", з митної території Республіки Польщі виїхало 6 транспортних засобів з вантажем щодо яких наявна інформація про їх митне оформлення польською стороною.

При цьому будь-яка інформація або будь-які документи, які б підтверджували факт перетину митного кордону України вищевказаними транспортними засобами та здійснення їх митного контролю, митного оформлення за цей період часу відсутній.

Вищезазначене свідчить про ознаки переміщення зазначених транспортних засобів з вантажем через митний кордон України з уникненням від оподаткування, незаконним звільненням від митного контролю та порушенням встановленого порядку ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України.

Аналізуючи встановлені обставини, комісією зроблено висновок, що позивачем не було вжито належних заходів, передбачених статтями 40, 41 Митного кодексу України, чим неналежно виконано свої службові обов'язки, передбачені пунктами 2.1-2.5, 2.9, 2.13, 2.15, 2.19, 2.26, 2.27, 2.34, 2.36 посадової інструкції головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено, що згадані в акті перевірки транспортні засоби митний кордон України в митному пості "Мостиська" не перетинали і митне оформлення не проходили, позивач обов'язки диспетчера виїзду в Україну не виконував, оскаржуваний наказ Державної митної служби України прийнятий необгрунтовано, доказів порушення позивачем Присяги державного службовця не надано, а тому його звільнення із займаної посади на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" відбулося неправомірно.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи факт порушення позивачем Присяги державного службовця свого підтвердження не знайшов, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Крім того, відповідно до положень статті 569 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України (далі - Статут) встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно пункту 1 статті 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників.

Застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Статуту, який визначає види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до підпункту 1 пункту 28 Статуту звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам. Закон України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" (2805-15) є спеціальним нормативним актом щодо врегулювання правовідносин, пов'язаних із застосування заохочень та дисциплінарних стягнень для посадових осіб митної служби, у тому числі їх звільнення.

Невиконання або неналежне виконання посадовою особою митної служби своїх службових обов'язків відповідно до статті 21 Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" є порушенням службової дисципліни, відповідальність за що передбачена саме цим Законом.

Припинення державної служби за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 21.05.2013 р. (№ 21-403а12), від 04.06.2013 р. (№ 21-167а13), від 17.09.2013 р. (№ 21-231а13), від 03.12.2013 р. (№ 379а13) та від 28.04.2015 р. (№ 21-163а15).

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Львівської митниці відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .