156/282/17 Про таємне викрадення зерна ячменю, скоєне за попередньою змовою групою осіб з проникненням до приміщення сховища - 21.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Василюка І. М. на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030080000009 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Жовтневе, м.Нововолинськ Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Локачинського районного суду Волинської області від 01 вересня 2017 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 засуджено за те, що він у ніч з 10 на 11 січня 2017 року приблизно о 00:00 год., діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, шляхом пошкодження вікна у новобудові, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_2., проникли у вказане приміщення, звідки таємно викрали 1007 кг зерна ячменю на загальну суму 4028 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Василюк І.М. стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_4, які просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції з підстав неправильного застосування кримінального закону (статей 67, 75 КК України), порушення вимог кримінального процесуального закону (статей 370, 419 КПК України) та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про засудженого внаслідок м'якості. Посилається на те, що відповідно до вимог ст. 67 КК України місцевий суд повинен був визнати обтяжуючою покарання обставиною - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Зазначає, що суд не правильно застосував вимоги ст. 75 КК України, не навів підстави, що свідчать про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, а апеляційний суд не спростував твердження, викладені в апеляційній скарзі з цього питання. Посилається на невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ємець І. І.просив залишити без задоволення касаційну скаргу представника потерпілого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

З матеріалів провадження вбачається, що місцевий суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України правильно не врахував обтяжуючою покарання обставиною - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки у цьому провадженні вона є обставиною, що впливає на кваліфікацію.

При цьому, як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_4покарання місцевий суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про засудженого, який посередньо характеризувався, того, що тяжких наслідків від вчиненого злочину не наступило, завдані збитки відшкодовані частково, думку потерпілого щодо суворості покарання.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, застосувавши вимоги ст. 75 КК України та поклавши на ОСОБА_4 певні обов'язки.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та погоджуючись з висновком місцевого суду в частині звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, належним чином перевірив ці обставини, та, спростовуючи доводи апеляційної скарги, додатково зазначив, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, що свідчить про можливість його виправлення в умовах контролю за його поведінкою.

З таким висновком погоджується і Верховний Суд, а у касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили його під сумнів та свідчили б про неправильність застосування ст. 75 КК України.

Тому, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Судові рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.

З огляду на викладене, касаційна скарга представника потерпілого не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Локачинського районного суду Волинської області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Василюка І. М. - без задоволення.