Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Мойсюк М.І., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання - Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 р. у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.11.2011 р. в порядку та у розмірі, визначеному постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2010 р. по справі № 2а-220/2010.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.04.2012 р. позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням апеляційного суду не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , як інвалід з числа осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2010 р., яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14.07.2010 р., зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини пенсії позивачу та призначити йому пенсію відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 130% від 3,5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 12.01.2005 р. за виключенням періоду з 01.01.2006 р. по 21.05.2008 р., з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як інваліду ІІІ групи, за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни ІІ групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат.

У листопаді та грудні 2011 року позивачу виплачено пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення в сумі 2129,60 грн згідно статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

28.11.2011 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення на якій підставі у листопаді 2011 року йому виплачено пенсію в розмірі, меншому ніж передбачено постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.2010 р. та ухвали цього ж суду від 05.10.2010 р. про його роз'яснення., та просив відновити виплату пенсії у відповідному розмірі.

Листом відповідача від 09.12.2011 р. позивачу повідомлено, що перерахунок його пенсії відбувся відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 р. № 3491-VI (3491-17) та постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011 р. № 745 (745-2011-п) .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація відповідачем встановлених Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) та постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011р. № 745 (745-2011-п) обмежень щодо перерахунку та виплати пенсійного забезпечення порушує права та законні інтереси позивача щодо отримання призначеної безтерміново пенсії, яка була призначена позивачу до ухвалення цих нормативно-правових актів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідач обґрунтовано здійснив перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2011 р. відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 745 (745-2011-п) .

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступні мотиви.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що пенсія позивачу була призначена до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011р. № 3491-VI (3491-17) та постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011р. № 745 (745-2011-п) .

Пенсійне забезпечення позивача повинно було здійснюватись відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 745 (745-2011-п) .

Прийняті пізніше призначення пенсії позивачу нормативно-правові акти не впливали на його пенсійне забезпечення, зокрема зменшення розміру пенсії.

Правових підстав обмежувати виплату пенсії у відповідача не було.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 28.10.2014 р. № 21-287а14, а за правилами статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, яке скасовано помилково.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 р. у даній справі скасувати, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.04.2012 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .