706/1489/16-к Про порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої особи - 19.02.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2017 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Христинівки Черкаськоїобласті,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

2. Засудженого визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої за обставин, детально викладених у вироку. Судом установлено, що 31 березня 2016 року приблизно о 13:10 ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ-2106, під'їхав до залізничного переїзду на 122 км перегону Христинівка - Яроватка у Черкаській області. В порушення вимог підпункту "б" пункту 2.3., пункту 20.2., підпунктів "в" і "г" пункту 20.5. Правил дорожнього руху засуджений, проявивши неуважність, неправильно оцінивши дорожню обстановку, виїхав на залізничну колію на заборонний сигнал світлофора та допустив зіткнення з поїздом, що рухався з правого боку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ОСОБА_7 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла на місці події.

3. Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 19 липня 2017 року залишив вирок районного суду без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Прокурор стверджує, що місцевий суд усупереч положенням статті 65 КК не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, конкретних обставин, за яких його вчинено, та непоправних наслідків - смерті потерпілої, через що обрав засудженому невиправдано м'яке покарання. На його думку, цей суд без достатніх підстав визнав пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття засудженого, який не вжив заходів для відшкодування потерпілим завданої шкоди. Крім того, прокурор вважає, що ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки апеляційний суд не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони обвинувачення.

Позиції інших учасників судового провадження

6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

7. Засуджений ОСОБА_6 надіслав Суду заяву, в якій повідомив про можливість проведення касаційного розгляду без його участі та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

8. Потерпіла ОСОБА_8 письмово заявила, що не має заперечень щодо здійснення письмового касаційного провадження.

9. Прокурор, який представляв сторону обвинувачення під час касаційного розгляду, підтримав касаційну скаргу.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу належить залишити без задоволення на таких підставах.

11. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК переглядає ухвалу апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 286 КК.

12. Доводи прокурора щодо порушення загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

13. Згідно зі статтями 50, 65 КК покарання має бути справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

14. Відповідно до указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При призначенні покарання необхідно брати до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

15. Водночас у частині 2 статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не встановлено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.

16. У цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_6 розмір основного та додаткового покарання, не порушив зазначених вимог закону, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки та дані про особу винного, а мотиви прийнятого рішення навів у вироку.

17. Суд звертає увагу на те, що доводи в касаційній скарзі сторони обвинувачення зводяться до незгоди з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та їхнього значення для визначення виду й розміру призначеного засудженому покарання. Однак лише незгода сторони з оцінкою суду не доводить явної несправедливості покарання, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 438 КПК в сукупності зі статтею 414 цього Кодексу може стати підставою для скасування або зміни судових рішень.

18. Закон наділяє суд дискреційними повноваженнями визначати, чи знижують встановлені під час судового розгляду обставини ступінь тяжкості вчиненого злочину, і призначати таке покарання, яке за видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення особи й попередження вчинення нових злочинів.

19. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не залишив без оцінки того, що засуджений, грубо порушивши правила безпеки дорожнього руху, вчинив тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть молодої жінки. Зважаючи на ці обставини в їх поєднанні з характером установлених конкретних дій ОСОБА_6, суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення злочинів та виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.

20. Разом із тим, суд визнав пом'якшуючою покарання обставиною і врахував щире каяття ОСОБА_6, а також зважив на відсутність судимості, позитивну характеристику, необережну форму вини у вчиненому.

21. Під час досудового розслідування та судового розгляду засуджений повністю визнавав свою вину у вчиненні злочину, під час судових дебатів і в останньому слові висловив жаль з приводу скоєного та щиро розкаявся, при цьому не заперечував обставин, на яких ґрунтується висновок суду про його винуватість. Отже, доводи прокурора щодо помилкового визнання щирого каяття засудженого пом'якшуючою обставиною мають бути відхилені.

22. З огляду на відсутність обтяжуючих обставин та даних про особу ОСОБА_6 йому було призначено покарання в межах санкції частини 2 статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений цією нормою закону.

23. На думку Суду, призначене ОСОБА_6 покарання за видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Правових підстав вважати обраний захід примусу явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає.

24. Апеляційний суд під час перегляду вироку суду першої інстанції ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, щодо м'якості призначеного засудженому покарання та мотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 419 КПК.

25. З огляду на вищенаведене Суд не може визнати доводи прокурора переконливими й достатніми для скасування ухвали апеляційного суду. Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

головуючого	Бущенка А.П.,
суддів	Голубицького С.С., Григор євої І.В.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора	Манацької І.А., Гошовської Ю.М.,