754/5269/15 Про розбій , поєднаний із проникненням до житла потерпілої, скоєний за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, із застосуванням до потерпілої насильства, небезпечного для її життя та здоровя - 07.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника Ножовнік О.І. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070040000680, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого АДРЕСА_1 раніше не судимого,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Петродолинська, Овідіопольськогорайону, Одеської області, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 солідарно матеріальну шкоду в розмірі 72 262 грн та моральну шкоду в сумі 100 000 грн з кожного.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 щодо якого судові рішення не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року зазначений вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 жовтня 2014 року, приблизно о 17 год, за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 шляхом розбою, поєднаного з проникненням до її житла, піднялися на АДРЕСА_3, та подзвонили у двері квартири № 132. Після того, як ОСОБА_8 відчинила вхідні двері квартири, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вчинили напад на останню, а саме: ОСОБА_6 завдав удар рукою в обличчя потерпілої, після чого разом із ОСОБА_7, який натягнув на обличчя предмет, схожий на маску, проти волі потерпілої ОСОБА_8 проникли в квартиру, де продовжуючи свої дії, намагаючись подолати опір потерпілої, з метою дізнатись про схованку, де зберігаються гроші, ОСОБА_6 здавлював шию потерпілої, застосувавши до неї насильство, небезпечне для її життя і здоров'я. ОСОБА_7 при цьому дав вказівку ОСОБА_6 шукати гроші в квартирі, а сам почав бити ОСОБА_8, вимагаючи сказати схованку з грішми. В цей момент, обороняючись, потерпіла зірвала з нього предмет, схожий на маску та впізнала у ньому раніше їй знайомого на ім'я ОСОБА_7, після чого він повалив потерпілу на підлогу, завдав невизначену кількість ударів руками і ногами по голові та тулубу, від чого вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а також легкі тілесні ушкодження у виді множинних гематом шиї та втратила свідомість.

Скориставшись цим, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 почали разом обшукувати квартиру, шукаючи схованку з грошима, а потім перетягнули ОСОБА_8 до спальні, де завдали їй ще декілька ударів по голові, щоб вона не прийшла до тями, після чого з місця події зникли.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та просить провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що дані рішення є незаконними, необґрунтованими і винесені на підставі неналежних та недопустимих доказах з порушенням вимог кримінального процесуального закону, які не відповідають ст. 370 КПК України. Зазначає, про те, що були допущені порушення, як на досудовому слідстві, так і в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, вказує на неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим, не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в судах. Заперечує правильність вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_8

У касаційній скарзі захисник Ножовнік О.І. яка є аналогічною скарзі її підзахисного просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невідповідністю висновків судів фактичним обставинам провадження щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисники Ножовнік О.І. та Бачек М.А. в інтересах засудженого ОСОБА_6 касаційні скарги підтримали та просять їх задовольнити.

Захисник Дяченко А.В. вважає касаційні скарги обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 касаційні скарги не підтримав і вважає їх необґрунтованими.

Прокурор Циган Ю.В. заперечує проти вимог касаційних скарг та просить залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи про недоведеність його вини за ч. 3 ст. 187 КК України засуджений ОСОБА_6 та його захисник висловлювали під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6, із якими погоджується і колегія суддів, суди належним чином умотивували у постановлених судових рішеннях. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Жодних даних, що ставили б під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі послідовних та незмінних показань потерпілої ОСОБА_8 щодо конкретних обставин вчинення щодо неї розбою, свідків, даних, зазначених у протоколах слідчих дій у справі, під час перевірки матеріалів справи не було встановлено. Ці докази узгоджуються між собою, а підстав вважати їх недостовірними матеріали справи не містять.

Хоча засуджений ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не визнав, але його винуватість підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка в судовому засіданні суду першої інстанції детально розповіла про обставини вчинення щодо неї розбійного нападу.

Відповідно до встановлених обставин, суди обґрунтовано не знайшли підстав для сумніву в достовірності показань потерпілої у цілому та обґрунтовано поклали їх в основу вироку.

Обставин, які би ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду, не встановлено.

Окрім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними, які містяться в протоколах огляду місця події, висновках судово-медичної, портретної та фототехнічної, комп'ютерно-технічної експертиз, які узгоджені між собою та об'єктивно підтверджені іншими, наданими обвинуваченням, доказами.

Під час апеляційного розгляду суд дав належну оцінку кожному з досліджених доказів та їх сукупності у взаємозв'язку, а також перевірив і детально проаналізував всі доводи захисника та засудженого, аналогічні наведеним у касаційних скаргах щодо безпідставності засудження ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, щодо покладення в основу вироку недопустимих доказів. Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б в контексті вимог ст.ст. 85, 86, 87 КПК України свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, не встановлено та апеляційний суд обґрунтовано визнав ці доводи безпідставними й зазначив відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів.

Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий та апеляційний суд дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 187 КК України.

Доводи засудженого ОСОБА_6 та його захисника про те, що в суді апеляційної інстанції не були досліджені докази за клопотанням захисника від 10.02.2017 року, є безпідставними. Як убачається з матеріалів провадження, вказане клопотання було задоволено частково та досліджено письмові докази.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Посилання засудженого на неправильність вирішення цивільного позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої і невмотивованість рішення місцевого суду в цій частині безпідставні.

Суд частково задовольнив позов потерпілої у частині відшкодування матеріальної шкоди, підтвердженої документально, відмовивши у відшкодуванні коштів, затрачених на придбання палива на дорогу до медичних установ.

Щодо визначення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) від 31.02.1995р. № 4, який зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації".

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд узяв до уваги фізичний біль та страждання потерпілої у зв'язку з ушкодженням здоров'я та частково задовольнив її позовні вимоги на суму 100 000 грн. Із даними висновками погоджується і колегія суддів.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційних скаргах засудженого та сторони захисту доводи, які є аналогічними за своїм змістом доводам касаційних скарг засудженого та його захисника і обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень в касаційних скаргах не наведено та колегією суддів не встановлено.