545/2224/17 Про порушення Правил дорожнього руху, що стало причиною виїзду керованого автомобіля за межі проїзної частини дороги, де наїхавши на насип піску автомобіль втратив керування та виїхавши на проїзну частину дороги скоїв наїзд на малолітнього пішохода, що стояв на проїзній частині дороги, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження - 07.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, засудженої ОСОБА_1 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016170300000308, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Малинівка Агапівського районуЧелябінської області, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджена за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено цивільні позови та питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона, 17 червня 2017 року, о 10:30 год., в порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в районі будинку №1 по вул. Корольова в с. Заворскло Полтавського району Полтавської області, порушуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, у результаті чого не впоралась з керуванням, допустила виїзд керованого нею автомобіля за межі проїзної частини дороги, де наїхавши на насип піску втратила керування та виїхавши на проїзну частину дороги скоїла наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що стояв на проїзній частині дороги. У результаті чого, ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить змінити судові рішення щодо неї та на підставі Закону України "Про застосування амністії у 2016 році" звільнити від призначеного покарання так, як суди безпідставно не застосували даний закон .

Прокурор та законний представник неповнолітнього потерпілого порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Стверджують, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено чому відхилено доводи прокурора та потерпілого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості. Крім того, не надано відповіді на доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо вчинення засудженою злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_1 подану нею касаційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Прокурор Дронова І.С., законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 та представник потерпілого ОСОБА_3 касаційну скаргу сторони обвинувачення та потерпілого підтримали в повному обсязі, а проти задоволення вимог скарги засудженої заперечили.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, зазначені вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом не виконано.

В апеляційній скарзі прокурора та законного представника неповнолітнього потерпілого йшлось про безпідставне виключення, як обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та м'якість призначеного покарання.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляцій з достатньою повнотою зазначені доводи не перевірив, відповідь на них дав у загальних фразах. При цьому, залишаючи без зміни вирок місцевого суду, не звернув увагу на те, що у даному рішенні є ряд протиріч.

Так, суд зазначаючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, визнав доведеним факт керування автомобілем ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, вказавши на порушення нею вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Одночасно зазначає, що обставина керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не підтверджена належними доказами, тому не врахував її, як обтяжуючу. Через наявність таких суперечностей незрозуміло, чи виключив суд дану обставину як фактичну, чи як обтяжуючу покарання. При цьому, судом жодним чином не спростовано та не надано належної оцінки висновку експерта, показанням свідків, які вказували про те, що засуджена перебувала у стані алкогольного сп'янінняна момент ДТП, а також показанням самої ОСОБА_1, яка стверджувала, що вживала алкогольні напої за вісім годин до ДТП. Не з'ясовано кількість вживаного нею алкоголю та можливість його виведення із організму за проміжок часу до ДТП.

Допущено суперечності в частині того, що суд не визнав щире каяття як пом'якшуючу покарання обставину, пославшись на те, що засуджена спочатку визнавала вину повністю, а потім заперечила факт вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, при цьому факт сп'яніння виключив як обтяжуючу покарання обставину.

Викладені у рішенні суду першої інстанції висновки є суперечливими, нечіткими та незрозумілими, що є неприпустимим в судовому рішенні. Апеляційний суд на це увагу не звернув, допущених місцевим судом порушень не усунув.

Зазначене є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адже це перешкодило апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Разом із тим, допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції перевірити доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості, а відтак касаційні скарги прокурора та представника неповнолітнього потерпілого підлягають до часткового задоволення.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 про звільнення від призначеного покарання на підставі Закону України "Про застосування амністії у 2016 році", то слід зазначити наступне.

Положеннями статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" чітко визначено, що амністія не застосовується до осіб, засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

З аналізу наведеної норми слідує, що факт перебування особи у стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо впливає на можливість застосування до такої особи положень законодавства про амністію. У даній справі це залишилося поза увагою судів обох інстанцій, оскільки однозначно не встановлено чи перебувала ОСОБА_1 на момент вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння .

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд вважає, що касаційні скарги прокурора та законного представника неповнолітнього потерпілого слід задовольнити частково, а касаційну скаргу засудженої - залишити без задоволення.