658/334/17 Про таємне викрадення чужого майна з проникненням на територію до домоволодіння - 07.02.2019 Прийняття

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

прокурора Кулаківського К. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тільненка В. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230190002787, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період із грудня 2016 року по січень 2017 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проник до домоволодінь у смт Любимівка Каховського району Херсонської області, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3 на суму 2 500 грн., ОСОБА_4 на суму 6 100 грн, ОСОБА_5 на суму 2 072 грн. та ОСОБА_6 на суму 828 грн.

Апеляційним судом Херсонської області вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій вирок від 14 червня 2018 року. Цим вироком ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, належним чином не врахував обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, а також дані про особу винного й призначив суворе покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Кулаківський К.О. вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, в касаційній скарзі захисника не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи ОСОБА_2покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також ті обставини, які зазначені в касаційній скарзі й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом 2-ї інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких. Також апеляційним судом узято до уваги кількість епізодів злочинної діяльності, негативну характеристику засудженого за місцем проживання, його антигромадський спосіб життя, схильність до протиправних дій.

Окрім того, на думку колегії суддів, апеляційним судом правильно зазначено про безпідставність врахування судом першої інстанції пом'якшуючих покарання обставин, а саме - добровільне відшкодування шкоди, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, з наведених у вироку апеляційного суду підстав.

Із урахуванням зазначених даних у їх сукупності апеляційний суд призначив ОСОБА_2покарання у мінімальній межі санкції закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах справи під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Тільненка В. В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.