Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Ситников О.Ф.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. у справі за його позовом до Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Харківській області про визнання неправомірною бездіяльності, -

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасної видачі належного йому форменого одягу під час проходження служби та не нарахування та не виплати грошової компенсації за неотриманий формений одяг після звільнення, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не отриманий формений одяг.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 20.05.1996 р. по 14.02.2003 р. проходив службу в Державній пожежній охороні МВС України, а з 14.02.2003 р. по 01.06.2012 р. - в МНС України.

Наказом ГУ МНС України від 01.06.2012 р. № 144 о/с позивача, майора служби цивільного захисту, інспектора державного пожежного нагляду Окремого поста державної пожежної хорони з охорони виробничого об'єднання "Комунар" Національного космічного агентства України управління з організації забезпечення пожежної безпеки на закритих об'єктах ГУ МНС України в Харківській області звільнено зі служби МНС України в запас Збройних Сил України за пунктом 99 Положення про проходження особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я).

19.06.2012 р. позивач звернувся до ГУ МНС України в Харківській області із заявою про виплату йому грошової компенсації за неотриманий формений одяг.

Листом відповідача від 04.07.2012 р. в задоволенні вказаної вимоги йому було відмовлено та повідомлено, що згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 319 (319-2009-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. № 795 (795-2005-п) " особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що особам служби цивільного захисту, звільненим за станом здоров'я, видання недоотриманого на момент звільнення форменого одягу або нарахування грошової компенсації не передбачено чинним законодавством.

Крім того, суди виходили з необґрунтованості посилання позивача на положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) щодо отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість неодержаного речового майна, оскільки позивач проходив службу в органах цивільного захисту та не був військовослужбовцем.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, яке регулювало проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту та порядок забезпечення цих осіб форменим одягом, зокрема, Законом України "Про правові засади цивільного захисту" (1859-15) та постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. № 795 "Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом" (795-2005-п) , право на отримання компенсації за неотримане речове майно передбачено не було, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) на особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту не поширюється, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .