747/1120/16-к Про розбій, скоєний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, скоєний з корисливих мотивів перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння - 31.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 лютого 2018 року в кримінальному провадженні № 12016270260000238 щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 лютого 2018 року апеляційні скарги прокурора та захисника Рудніка А. М. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду -без змін.

Як установив місцевий суд, 21 серпня 2016 року близько 01:00 ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, шляхом пошкодження вікна проник всередину житлового будинку в с. Рябухи, де вимагаючи кошти в ОСОБА_3 завдав їй спочатку декілька ударів кулаками в обличчя, а потім ще декілька ударів сокирою по голові, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_2 зірвав з вух потерпілої сережки, знайшов у будинку та забрав 300 гривень та особисті речі потерпілої, спричинивши останній матеріальні збитки на загальну суму 642,92 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд не достатньою мірою врахував, що ОСОБА_2 вчинив злочин із застосуванням насильства до потерпілої. Крім того поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_2 ніде не працює, веде аморальний спосіб життя - вживає алкогольні напої, суспільно-корисною працею не займається, негативно характеризується за місцем проживання, зухвалість його дій, який в нічний час проник до будинку потерпілої, завдав їй ударів в життєво важливий орган - голову, насильницьким способом зірвав з вух сережки та викрав інше майно ОСОБА_3, після чого з місця злочину зник. Вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання за інкримінований злочин не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Окрім того вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.

В судовому засіданні захисник Руднік А.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Прокурор Пономарьова М. С. вважала касаційну скаргу обґрунтованою, просила її задовольнити, скасувати судове рішення та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 187 КК України, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Твердження прокурора про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається із кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання в межах санкції інкримінованого йому правопорушення, урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини даного злочину, а саме нанесення ударів сокирою по голові, що могло потягти за собою позбавлення життя потерпілої, дані про особу винуватого, котрий притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту та не погашену судимість, негативну характеристику з місця проживання, що має постійне місце проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, пом'якшуючі покарання обставини - повне визнання своєї вини, щире каяття, обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 лише за умови його ізоляції від суспільства та призначив йому покарання, передбачене санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора та захисника Рудніка А. М. про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання без змін та дійшов висновку, що покарання, призначене місцевим судом, відповідає характеру і ступенюсуспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_2 злочину, даним, що характеризують його особу, та є достатнім і справедливим. З таким висновком погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

Таким чином, призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК України, оскільки вказане покарання відповідає обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, та не вважає призначене покарання явно несправедливим через його м'якість.

Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування твердження про невиправдану м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання, скарга задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,- без задоволення.