751/171/18 Про порушення ПДР, що призвели до наїзду на пішохода, який перетинав проїзну частину вулиці поза межами пішохідного переходу, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого пішохід отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння - 31.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220000000963, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Зеленівка Приморського району Запорізької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1), проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 18 квітня 2014 року приблизно о 14:00, керуючи мотоциклом НОМЕР_1, у районі 477 км+950 м автодороги "Київ-Харків-Довжанський".в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який виїжджав з АЗС "Маршал" справа наліво по ходу його руху з послідуючим зіткненням з автомобілем НОМЕР_3 під керуваннямОСОБА_7., який рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля "ЗАЗ" ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла у лікарні.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року вирок районного суду скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому зазначає, що цей суд розглянув кримінальне провадження з порушенням вимог статті 419 КПК України, не вмотивував належним чином свого рішення про закриття кримінального провадження, переоцінив докази, безпосередньо їх не дослідивши.

У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційний суд безпідставно закрив кримінальне провадження через відсутність у діянні ОСОБА_2 складу вказаного кримінального правопорушення. При цьому зазначає, що апеляційний суд упереджено підійшов до оцінки всіх доказів обвинувачення, на підставі яких ухвалено обвинувальний вирок. Вважає ухвалу апеляційного суду невмотивованою і необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційні скарги прокурора та представника потерпілого захисник ОСОБА_10. в інтересах ОСОБА_2 просить залишити їх без задоволення як безпідставні.

В судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу та частково підтримав скаргу представника потерпілого, потерпілий підтримав подані скарги, виправданий та його захисник заперечував проти задоволення скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню, скарга представника потерпілого - частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених указаним Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засіданні або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК України), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Отже, якщо апеляційний суд при перевірці кримінального провадження в порядку апеляційної процедури вбачає можливу відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженої особи в обсязі пред'явленого обвинувачення або вбачає можливість поліпшення становища такої особи в інший спосіб, він повинен за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження та необхідність дотримання інших його засад, зокрема верховенства права, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності винуватості.

Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, апеляційний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Так, обґрунтовуючи свої твердження про відсутність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, апеляційний суд зазначив в ухвалі, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення у порушенні правил дорожнього руху, не знайшло свого підтвердження. При цьому апеляційний суд обмежився лише дослідженням копії відеозапису з камери зовнішнього спостереження АЗС "Маршал", висновку судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 18986 від 15 листопада 2017 року, не дослідивши безпосередньо інших доказів, покладених судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, дійшов переконання про відсутність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення та необхідність закриття кримінального провадження - тобто надав іншу оцінку дослідженим місцевим судом доказам безпосереднього їх дослідження.

Між тим, винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої районний суд у вироку обґрунтував показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, поясненнями експерта Кіріченка І.С., дослідженими письмовими доказами.

Протесуд апеляційної інстанції зазначених доказів не дослідив і належним чином не оцінив.

Отже, апеляційний суд не мав права дати іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, безпосередньо не дослідивши їх на підтвердження або спростування фактичних обставин кримінального провадження.

Таким чином, на думку колегії суддів, рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку місцевого суду із закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому воно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить урахувати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, безпосередньо дослідити необхідні докази за наявності для цього підстав, у сукупності проаналізувати їх, зважаючи також на правові позиції, викладені у висновках Верховного Суду, й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України.