331/7979/15-к Про грубе порушення ПДР, не зменшення швидкості та не зупинення біля нерегульованого пішохідного переходу, що стало причиною наїзду на пішохода (вагітну жінку), яка переходила дорогу на пішохідному переході, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді забиття живота, через які сталося переривання вагітності (загибель плоду), а також тілесні ушкодження середньої тяжкості - 30.01.2019 Прийняття

Спірідонова М.М. та засудженого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080010001322,

за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого,

що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_2засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання

у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов'язки, передбачені

пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3377,98 грн та 50 000 грн

у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 26 серпня

2015 року близько 20:15, керуючи мікроавтобусом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по Набережній магістралі з боку вул. Глісерна в напрямку

вул. Луначарського в м. Запоріжжі зі швидкістю не менше ніж 78,7 км/год, порушив вимоги пунктів 12.4., 12.9. "б", 18.1. Правил дорожнього руху

(далі - ПДР (1306-2001-п) ), перевищив установлену швидкість руху, наближаючись

до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості, не зупинився

і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила дорогу

на пішохідному переході біля парку "Дубовий Гай", внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді забиття живота, через які сталося переривання вагітності (загибель плоду), а також тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді струсу головного мозку, переломів кісток, ран, гематом, крововиливів, подряпин.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора, захисника Спірідонова М.М. та обвинуваченого ОСОБА_2 -

без задоволення.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах захисник та засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,

порушують питання про скасування вищезазначених судових рішень

та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування такого прохання зазначають, що суд не взяв до уваги висновок експерта № 309-15

від 29 жовтня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілу. При цьому суд обґрунтував вирок трьома іншими висновками експертів і всупереч вимогам ч. 2 ст. 332, ст. 350 КПК не розглянув клопотання сторони захисту про призначення повторної судової комісійної автотехнічної експертизи, проведення якої було необхідне для усунення протиріч

у попередніх висновках. Засуджений стверджує, що суд безпідставно не прийняв до уваги його та свідка ОСОБА_4 показання, однак оцінив та поклав в основу вироку показання потерпілої та її чоловіка ОСОБА_5, які є суперечливими. ОСОБА_2 зазначає, що місцевий суд задовольнив клопотання про призначення повторної експертизи в КНДІСЕ Міністерства юстиції України, однак експертизу провів Київський НДЕКЦ МВС України, а тому висновок по цій є експертизі недопустимим доказом, котрим суд обґрунтував вирок. Також звертає увагу

на порушення, допущені під час слідчого експерименту, який проводився

у нерівних порівняно з первинними умовами - за наявності штучного освітлення. Крім зазначеного, захисник та засуджений стверджують про неправильне вирішення судом цивільного позову, вказують на відсутність доказів

для підтвердження витрат потерпілої на лікування (лікарських призначень, оригіналів чеків), необґрунтованість розміру стягнутого на користь останньої морального відшкодування. Вважають, що апеляційний суд, залишаючи їхні апеляційні скарги без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені

у скаргах, а тому рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення поданих касаційних скарг, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисник та засуджений

у касаційних скаргах, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно

до вимог ст. 370 КПК на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,

які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді потерпілою ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_5 щодо обставин ДТП, даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.

При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілої та свідків послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються з висновками експертиз, і підстав не довіряти їм суд першої інстанції не мав. Натомість, показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_4 суд визнав непідтвердженими

й такими, що спростовуються наведеними у вироку доказами.

Також із матеріалів кримінального провадження убачається, що під час його судового розгляду в місцевому суді сторона захисту заявила клопотання

про дослідження висновку судової автотехнічної експертизи № 124 від 29 жовтня 2015 року, складеного експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, який не узгоджувався з висновками експертів НДЕКЦ при ГУ МВС України в Запоріжській області№ 502/15 від 04 вересня 2015 року

та № 546/15 від 30 вересня 2015 року, у зв'язку з чим місцевий суд, для усунення протиріч, допитав експертів та за клопотанням прокурора відповідно до положень ст. 332 КПК призначив судову комісійну автотехнічну експертизу, проведення якої доручив комісії експертів іншої установи - Київського НДЕКЦ МВС України,

а не експертам КНДІСЕ Міністерства юстиції України, про що необґрунтовано стверджує засуджений у касаційній скарзі (т. 1, а.п. 221-230).

Розглянувши кримінальне провадження, суд вмотивовано поклав в основу вироку висновки експертів № 502/15 від 04 вересня 2015 року та № 546/15 від 30 вересня 2015 року, а також висновок комісії експертів № 19/12-1/106-СЕ/17 від 28 липня 2017 року і критично поставився до висновку № 124 від 29 жовтня 2015 року, як до такого, котрий суперечить іншим.

Усупереч доводам захисника та засудженого місцевий суд у порядку ст. 350 КПК 13 листопада 2017 року розглянув клопотання сторони захисту про призначення повторної судової комісійної автотехнічної експертизи і обґрунтовано відмовив

у його задоволенні, навівши мотиви свого рішення (т. 2, а.п. 19).

Щодо покликань засудженого на порушення при проведенні слідчого експерименту, то відповідний протокол не був предметом дослідження

у місцевому суді й відповідно - предметом оцінки у вироку. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування зазначена слідча дія у даному кримінальному провадженні не проводилась, а відповідні пояснення ОСОБА_2 надав під час огляду місця події та додаткового огляду місця події за участю захисника.

Цивільний позов вирішено судом відповідно до вимог статей 127- 129 КПК.

Розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначений судом

з урахуванням вимог статей 22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України,

є обґрунтованим. В матеріалах кримінального провадження наявні оригінали чеків на підтвердження понесених потерпілою витрат (т. 2, а.с. 33-38).

Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційні скарги захисника та обвинуваченого, доводи яких є аналогічними доводам, наведеним у їх касаційних скаргах, і дійшов до вірного висновку,

що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2017 року

та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року

щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого та захисника Спірідонова М.М. - без задоволення.