168/663/17 Про відкрите, з корисливих мотивів, повторне, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволодіння чужим майном - 29.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у кримінальному провадженні судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030190000151, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1), зареєстрованого в АДРЕСА_2), раніше неодноразово судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 17 січня 2018 року (згідно з ухвалою цього суду від 22 січня 2018 року виправлено у вироку описку: замість прокурора "Антонюк Н.П." правильно читати прокурора "Нечая О.П.") ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки, покладено на нього обов'язки передбачені статтею 76 КК.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 3 червня 2017 року близько 17:00, перебуваючи в лісовому масиві біля залізничної зупинки "Чевель" Львівської залізниці, що розташована між селами Чевель та Залюття Старовижівського району, відкрито, з корисливих мотивів, повторно, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволодів портативною колонкою марки "WS-Q5" вартістю 200 грн і кухонним ножем вартістю 20 грн, які належать ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 20 квітня 2018 року вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду в частині призначеного покарання, не врахував, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин проти власності повторно, будучи судимим у 1994 та 2000 роках за аналогічні тяжкі злочини, за які відбував покарання реально, а також будучи судимим у 2005 та 2009 роках за інші злочини, за які також відбував реальне покарання, при цьому, звільнившись з місць відбування покарання 23 травня 2016 року, вчинив новий злочин, що вказує на сталу схильність до вчинення злочинів та високу ймовірність повторного їх вчинення через відсутність постійного джерела доходу.

Також прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора, не звернув уваги на обтяжуючу покарання обставину, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку, а також безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною відсутність тяжких наслідків.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор мотивує тим, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки не надано належних відповідей на вимоги його апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за вказаним обвинуваченням.

Доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції керувався встановленими в судовому засіданні обставинами вчиненого кримінального правопорушення, при цьому врахував характер і ступінь тяжкості скоєного, зазначивши, що такий злочин є тяжким, однак без тяжких наслідків вчинення, незначну вартість викраденого майна на загальну суму 220 грн, дані про особу винного, який є особою похилого віку, раніше судимим, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також судом враховано факт відшкодування завданих потерпілому збитків, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, а також думку потерпілого, який просив не обирати щодо ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та вказав, що не має претензій до останнього. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку, а також зазначив, що засуджений має непогашені судимості.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зважив на те, що засуджений заздалегідь не готувався до вчинення злочину, умисел у нього виник раптово, коли побачив на лавці поблизу станції радіоприймач, повністю визнав свою вину, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, завдану вчиненим злочином, а також те, що потерпілий будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має, та просив призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

Тобто суд апеляційної інстанції навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, які є аналогічними змісту його касаційної скарги.

Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано попередні судимості засудженого, які не зняті в установленому законом порядку та не погашені, а тому доводи прокурора про неврахування таких відомостей про засудженого є недоречними та не вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції щодо призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням статті 75 КК, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено від відбуванням покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК, у колегії суддів також сумнівів не викликає, оскільки при призначенні покарання враховано та оцінено обставини, на які покликається прокурор у касаційній скарзі. При тому, що врахуванню підлягають обставини у їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це вимагає прокурор.

Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати покарання, призначене засудженому ОСОБА_1, та звільнення його від такого покарання з випробуванням явно несправедливим через м'якість.

Доводи прокурора в касаційній скарзі щодо підвищеної суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень та неврахування даних про особу засудженого є неспроможними, оскільки суд призначаючи покарання врахував ступінь суспільної небезпечності та дані про особу засудженого, а також пославшись на ряд пом'якшуючих покарання обставин дійшов висновку про можливість звільнення особи від призначеного покарання.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх достатньо мотивованими,а визначена судами форма відбування покарання є достатньою для виправлення особи та попередження вчинення нею інших злочинів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, а його висновки про можливість звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, належним чином мотивовано. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Отже, у касаційній скарзі не зазначені істотні порушення кримінального процесуального закону,а підстави вважати неправильним застосування статті 75 КК при призначенні покарання не вказують на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, а відтак, Суд вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.