Постанова
іменем України
29 січня 2019 року
м. Київ
справа № 595/802/17
провадження № 51-7224км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Шевченко О.О.,
потерпілих ОСОБА_1,
ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
представника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_4 на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області
від 19 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області
від 21 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210060000046, за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1 та 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бучацького районного суду Тернопільської області
від 19 грудня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за: ч. 1 ст. 125 КК - до громадських робіт на строк 150 годин; ч. 2 ст. 125 КК - до громадських робіт на строк 200 годин. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілих: ОСОБА_1 - 2470 грн у рахунок відшкодування матеріальної та 7000 грн моральної шкоди; ОСОБА_2 - 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком установлено, що 04 лютого 2017 року близько 19:30 у коридорі підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 з неприязні умисно завдав ОСОБА_1 ударів руками по голові, у груди, у праве око та по потилиці, а також засунув пальці руки у праве око потерпілого, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Крім того, ОСОБА_4 з неприязні умисно завдав удару рукою по верхній губі ОСОБА_2, заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 21 травня 2018 року вирок щодо ОСОБА_4 змінив. Постановив стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_1 15 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
В решті вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений зазначає, що: у справі не зібрано належних та допустимих доказів на підтвердження його вини у заподіянні потерпілим тілесних ушкоджень; судовий розгляд проведено неповно та однобічно, а висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи; умислу на заподіяння тілесних ушкоджень він не мав, діяв у стані необхідної оброни; апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, не допитав свідка ОСОБА_5, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги, а тому ухвала не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).
У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_3 просять касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, і просить судові рішення щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.
Представник та потерпілі (у режимі відеоконференції) вважають, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_4 мають бути залишені без зміни.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
У кримінальній справі встановлено, що в зазначені у вироку день, час та місці ОСОБА_4, завдавши потерпілим ударів руками, заподіяв ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_2 - легких тілесних ушкоджень.
Такий висновок судом зроблено на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, які було розглянуто в судовому засіданні йоцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
Зокрема, це показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обставин заподіяння їм ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, дані протоколів проведення слідчого експерименту за їх участю, висновки експертів щодо локалізації, часу та механізму утворення, а також ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілих, інші докази, яким надано належну оцінку.
Крім того, сам засуджений не заперечував наявності конфлікту між ним та потерпілими, зазначаючи при цьому, що лише захищався.
Проте, як видно з матеріалів справи, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 склалися неприязні відносини, і під час взаємного конфлікту засуджений завдав їм тілесних ушкоджень.
Отже, немає підстав вважати, що з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце напад, який призвів до виникнення у ОСОБА_4 стану необхідної оборони відповідно до ст. 36 КК.
Таким чином, дії останнього за обставин цієї справи в сукупності з наведеними доказами свідчать про те, що ОСОБА_4 умисно заподіяв
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, дії
ОСОБА_4 за частинами 1 та 2 ст. 125 КК кваліфіковано правильно.
Апеляційний суд, як видно з ухвали від 21 травня 2018 року, перевіривши правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, надав вичерпні відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, у тому числі і щодо перебування його у стані необхідної оборони, та обґрунтовано залишив її без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, немає підстав.
Посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не допитав свідка ОСОБА_5, який з його слів є очевидцем подій, чим допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неприйнятне.
Як видно з матеріалів справи, апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК. Клопотання ОСОБА_4 про допит свідка ОСОБА_5 апеляційний суд задовольнив, однак в подальшому засуджений та його захисник відмовилися від допиту зазначеного свідка.
Заявлений у справі цивільний позов потерпілих з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, вирішено відповідно до вимог закону.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_4 Суд не встановив.
Таким чином, не вбачаючи підстав для скасування або зміни постановлених у справі судових рішень щодо ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Бучацького районного суду Тернопільської області
від 19 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області
від 21 травня 2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.П. Огурецький В.В. Король М.М. Лагнюк