Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Іваненко Я.Л., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання - Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р. у справі за його позовом до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, треті особи - Державна податкова служба у Львівській області, Державна податкова служба України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання незаконним та скасування наказу від 23.03.2012 р. № 9-0 про звільнення його з органів державної податкової служби згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлення його на посаді головного державного податкового інспектора з питань масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання провести перерахунок та доплату по виплачених позивачу у 2010 - 2011 роках матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірах середньомісячної заробітної плати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною четвертою статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах державної податкової служби на посаді головного державного податкового інспектора з питань масово-розяснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області.

У зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (981-2011-п) , на виконання наказу ДПС України від 20.10.2011р. № 72 "Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби" та наказу ДПА у Львівській області від 01.11.11 № 1102 "Про реорганізацію підпорядкованих ДПІ області" прийнято наказ ДПІ у Золочівському районі від 03.11.2011р. № 260 "Про реорганізацію державної податкової інспекції у Золочівському районі", відповідно до якого розпочато реорганізацію державної податкової інспекції у Золочівському районі в Золочівську міжрайонну ДПІ шляхом злиття з ДПІ Перемишлянському районі.

04.11.2011 року ДПІ у Перемишлянському районі прийнято наказ № 217 "Про реорганізацію ДПІ у Перемишлянському районі", відповідно до якого розпочато реорганізацію ДПІ у Перемишлянському районі шляхом злиття в Золочівську МДПІ.

На підставі вищевказаних нормативно-правових актів, а також наказу ДПС України від 27.10.2011 р. № 93 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДПС і тимчасової структури ДПС в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі", від 05.12.2011 р. № 200 "Про затвердження чисельності працівників та тимчасових типових структур державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій", від 19.10.2011 р. № 213-0 "Про делегування повноважень" та наказу ДПІ у Перемишлянському районі від 04.11.2011 р. № 217 "Про реорганізацію ДПІ у Перемишлянському районі" на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України 23.03.2012 р. позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку із реорганізацією і скороченням штатної чисельності органів ДПС.

Штатним розписом на 2012 рік, затвердженим 03.01.2012 року головою комісії з проведення реорганізації ДПА, головою ДПС у Львівській області було передбачено одна посада головного державного податкового інспектора з питань масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян, яку займав позивач.

Тимчасовим штатним розписом Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, затвердженим головою ДПС України, посада головного державного податкового інспектора з питань масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян не передбачено.

На засіданні комісії з проведення реорганізації ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області 03.03.2012 р. прийнято пропозицію про включення в списки на профспілковий комітет до розгляду вивільнення із займаної посади позивача.

14.03.2012 р. проведено засідання профспілкового комітету ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області, на якому погоджено прийняти рішення про вивільнення позивача із займаної посади у зв'язку з проведенням реорганізації та скороченням штатної чисельності ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області Державної податкової служби на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

16.03.2012 р. позивача повідомлено про те, що йому не може бути запропонована інша посада через відсутність вільних вакантних посад у штатному розписі Золочівської МДПІ.

Наказом начальника Золочівської МДПІ Львівської області від 23.03.2012 р. № 9-0 позивача звільнено з посади головного державного податкового інспектора з питань масово - роз'яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача згідно вимог ч. 2 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, оскільки його було попереджено про наступне звільнення у встановлений законом двох місячний строк, звільнення проведено зі згоди первинної профспілкової організації.

Суди також виходили з того, що фактично відбулось скорочення чисельності штатних одиниць та у зв'язку з відсутністю вакантних посад в тимчасовому штатному розписі Золочівської МДПІ, позивачу не було запропоновано місце для працевлаштування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та доплату по виплачених йому у 2010 -2011 роках матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірах середньомісячної заробітної плати, суди виходили з того, що у 2010-2011 роках йому виплачено обидві зазначені допомоги у розмірі посадового окладу відповідно до кошторисних призначень.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки ході розгляду справи судами встановлено, що в результаті реорганізації ДПІ у Золочівському районі та ДПІ у Перемишлянському районі та утворення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції відбулось скорочення штату і чисельності працівників, при звільненні позивача дотримано гарантії працівників при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією підприємства, установи, організації, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також безпідставним є посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, меншому ніж середньомісячна заробітна плата, оскільки чинною на час виникнення спірних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 р. № 268 (268-2006-п) було передбачено їх виплату у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, а відповідно до пункту 2 цієї постанови їх виплата є правом, а не обов'язком відповідного керівника.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .