610/1668/17 Про таємне викрадення чужого майна - 22.01.2019 Прийняття

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвали Балаклійського районного суду Харківської області від 29 червня 2017 року та Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 дня народження, уродженця с.Жешарт Усть-Вимського району Республіки Комі, зареєстрованого у АДРЕСА_1

стосовно якого кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 2 ст. 185 КК закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.

Короткий зміст пред'явленого обвинувачення, оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За висновками слідчих органів ОСОБА_1 повторно вчинив крадіжку. Зокрема, 24 квітня 2017 року о 2:00 він зайшов через відкриті двері до сараю на території домоволодіння на АДРЕСА_2, де останні пів року проживав сумісно зі своєю тіткою ОСОБА_2, і звідти викрав належне останній майно (двигун) вартістю 1529,55 грн.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 29 червня 2017 року, залишеною без змін 26 вересня 2017 року Апеляційним судом Харківської області, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Як зазначив суд, ОСОБА_1 обвинувачувався у крадіжці майна ОСОБА_2, його рідної тітки, з якою він тривалий час спільно проживав. З урахуванням цих фактів та змісту обвинувального акта, а також позиції потерпілої, котра відмовилася від обвинувачення, місцевий суд, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, прийняв рішення про закриття кримінального провадження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі прокурор просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасуватизгаданіухвали щодо ОСОБА_1і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що це кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення і неправомірно закрив його у підготовчому судовому засіданні, застосувавши правила п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу. За твердженням скаржника, між обвинуваченим та потерпілою відсутні родинні зв'язки, визначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК, а суд не навів обґрунтувань на підтвердження факту ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного побуту, наявності взаємних прав та обов'язків, що можливо було з'ясувати лише при розгляді справи по суті. Оскільки апеляційний суд не усунув допущених порушень, не спростував усіх доводів сторони обвинувачення, прокурор вважає, що рішення зазначеного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор не підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Зазначене кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом, згідно з яким ОСОБА_1 обвинувачувався за ч. 2 ст. 185 КК, потерпілою від цього злочину є його рідна тітка ОСОБА_2, з котрою він спільно проживав останні півроку.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (у редакції від 13 квітня 2012 року)визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема ч. 2 ст. 185 КК, якщо його вчинено іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Кодексу встановлено, що близькими родичами є також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки.

За правилами п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, а згідно з ч. 4 ст. 26 цього Кодексу відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Пунктом 2 ч. 7 ст. 284 зазначеного Кодексу, крім іншого, встановлено: в разі, якщо обставини, передбачені п. 7 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно з даними, відображеними на цифровому носії інформації, на якому за допомогою технічного засобу зафіксовано перебіг проведення підготовчого судового засідання, 29 червня 2017 року потерпіла ОСОБА_2 відмовилася від обвинувачення ОСОБА_1 Суд з'ясував чи добровільною була така відмова потерпілої від обвинувачення, й роз'яснив її наслідки - закриття кримінального провадження.

Крім того, як убачається з наявної в матеріалах справи довідки, виданої 9 червня 2017 року виконавчим комітетом Міловської сільської ради, ОСОБА_1 проживав тривалий час (протягом року) зі своєю рідною тіткою ОСОБА_2 Факт спільного проживання встановлено і в обвинувальному акті. З огляду на це та на згадану позицію потерпілої посилання прокурора на необхідність додатково з'ясувати питання щодо наявності фактів на підтвердження ведення спільного побуту обвинуваченого з потерпілою, їх взаємних прав та обов'язків є непереконливими, а тому і неприйнятними.

Таким чином, зважаючи на точний зміст положень ч. 4 ст. 26, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, місцевий суд у підготовчому судовому засіданні правомірно на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1

Апеляційний суд із додержанням приписів статей 404, 405 КПК переглянув ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, належно перевірив усі наведені в ній доводи, які за суттю та змістом аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог сторони обвинувачення, навівши в ухвалі мотиви та правові підстави, з яких виходив при постановленні свого рішення.

Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам ст. 419 КПК, а твердження у поданій касаційній скарзі про протилежне є неспроможними.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених ухвал, суд касаційної інстанції не встановив.

Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК (4651-17) (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.