619/1925/16-к Про порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, та залишення в небезпеці потерпілого, який перебуває в небезпечному для життя стані - 22.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційнускаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12015220280001965 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі -КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тазасуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Його ж визнано винуватим у залишенні в небезпеці особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, та засуджено за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання процивільний позов та процесуальні витрати.

Як установлено судом, ОСОБА_325 жовтня 2015 року близько 19:45,перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем ВАЗ-21053 (д.н.з НОМЕР_1),під час руху по проїзній частині в с. Вільшанка Дергачівського району Харківської області в напрямку м. Харковапорушив вимоги пунктів 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки та виїхав на узбіччя, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, унаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Через отримані тілесні ушкодження ОСОБА_4була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження та перебувала у непритомному стані, однак ОСОБА_3 залишив потерпілу без допомоги і покинув місце пригоди.

При перегляді справи 20 липня 2017 року Апеляційний суд Харківської області вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 скасував іпризначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, у решті залишив вирок без змін.

Вимоги касаційної скаргита узагальнені доводи особи, яка її подала

Укасаційній скарзізасуджений ОСОБА_3 просить скасувати ці судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На думку засудженого, висновок місцевого суду у вирокупро його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень не відповідає фактичним обставинам справи і недоведенийжодними належними та допустимими доказами.

Також зазначає, щоадвокат Борзих Ю. В., який здійснював захист його інтересів у суді першої інстанції, неналежним чином виконував свої професійні обов'язки та подав апеляційну скаргу, в якій не було відображено його (ОСОБА_3) реальної позиції у кримінальному провадженні.

Крім того, засуджений вважає, що неповнота судового розгляду призвела до істотних порушень його прав та інтересів, гарантованих нормами кримінального процесуального законута Конституцією України (254к/96-ВР) .

Позиція учасників судового провадження

Захисник Маслова О. Г. у судовому засіданні вимоги касаційної скарги засудженого ОСОБА_3 повністю підтримала, просила судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор висловилася проти задоволення касаційної скарги і просила залишити судові рішення без зміни.

Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце касаційного розгляду, однак вони в судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, поясненнясторін,перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведенів касаційній скарзі,колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органом досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суднадав належну правову оцінку.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов такого висновку на підставі: показаньсамого засудженого ОСОБА_3, який частково визнав свою вину, а також показань потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; даних, зазначених упротоколах огляду місця події від 25 жовтня 2015 року, огляду автомобіля ВАЗ-21053 від 25 жовтня 2015 року та від 19 листопада 2015 року (з фототаблицями), у висновках судово-медичної експертизи від 10 грудня 2015 року № 1109-А/15 (щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої ОСОБА_4), судово-медичної експертизи речових доказів від 28 грудня 2015 року№ 399-МК/15 (згідно з якими пошкодження на одязі та взутті потерпілої могли утворитися під час отримання автотравми внаслідок наїзду автомобіля),автотехнічної експертизи від 22 лютого 2016 року № 66/16 (про невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам Правил дорожнього руху).

Під час перевірки судом касаційної інстанції не знайшли свого підтвердження і наведені у касаційній скарзі доводи засудженого про неналежний рівень правової допомоги, яка надавалася йому захисником Борзих Ю. В.

Ефективність здійснення захисту в кримінальному провадженні визначається не тільки прийняттям судом такого рішення, на яке очікує обвинувачений/засуджений, а ще й полягає у наданні захисником цим особам належних та достатніх можливостей з використанням набутих ним спеціальних знань і професійного досвіду, а також передбачених законом процесуальних прав захищатися від висунутого обвинувачення в передбачений законом спосіб. Прийняття судом рішення не на користь особи, як і незгода обвинуваченого з раніше узгодженою тактикою захисту, висловлена після того, як захисник припинив свою участь у справі, не може свідчити про те, що така правова допомога у кримінальному провадженні надавалася цим захисником не на належному рівні та не була досить ефективною.

Як убачається з матеріалів провадження, захист ОСОБА_3 у судах нижчих інстанцій на підставі угоди про надання правової допомоги здійснювализахисники Літвінова А. С. та Борзих Ю. В.,котрі активно реалізовували надані їм законом повноваження: допитували обвинуваченого, потерпілу, свідків, брали участь у дослідженні доказів, користувалися іншими процесуальними можливостями для відстоювання узгодженої із засудженим позиції захисту його інтересів у кримінальному провадженні. Об'єктивних даних про неналежне виконання нимисвоїх професійних обов'язків із захисту інтересів засудженого, які моглиби призвести до істотного обмеження правОСОБА_3, передбачених ч.3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3 та4 ст. 42 КПК, у матеріалах провадження не міститься.

Посилання засудженого в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд у цьому провадженні був зобов'язаний повторно дослідити всі обставини справи, не є слушними, адже така позиція суперечить точному змісту положень ст. 404 КПК.

Відповідно до ст. 404 КПКсуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких її визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції повністю дотримався.

Так,предметом розгляду суду апеляційної інстанції була апеляційна скарга захисника Борзих Ю. В., в якій він просив вирок суду першої інстанції в частині покарання,призначеного ОСОБА_3, змінити та призначити йому інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Ці вимоги апеляційної скаргив судовому засіданні 20 липня 2017 року засуджений ОСОБА_3 повністю підтримав.

При цьому, як убачається із матеріалів кримінального провадження,26 червня 2017 року ОСОБА_3 уклав договір про надання правової допомоги із захисником Масловою О.Г. та 27 червня 2017 року подав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на його оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження вирокуОСОБА_3 було відмовлено, а подану ним апеляційну скаргу повернуто.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ своєю ухвалою від 23 серпня 2017 року відмовив ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження за його скаргою на рішення апеляційного суду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Перевіривши доводи захисника Борзих Ю. В., наведені в апеляційній скарзі, та врахувавши установлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й докази, досліджені й перевірені ним під час судового розгляду, яким цей суд надав відповідну правову оцінку, апеляційний суд дійшов умотивованого висновкупро доведеність винуватості ОСОБА_3у вчиненні інкримінованих злочинів та дотримання місцевим судом вимог статей 50, 65 КК при призначенні покарання засудженому, а тому в задоволенні апеляційної скарги відмовив.

Наведені у касаційній скарзідоводи засудженого не спростовують правильностівисновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених воспорюваних судових рішеннях,і не ставлять під сумнів їх законність.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими і за своїм змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які бибули підставами для скасування або зміни судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги засудженого слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441та п. 15розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дергачівського районного суду Харківської області від27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року щодо нього -без зміни.