Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ванга" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 у справі № 805/1812/15-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ванга" про стягнення податкового боргу,-

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ванга" заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 32036,81 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 32036,81 грн., яка виникла на підставі самостійно задекларованих позивачем сум податку за період з 30.08.2014 по 30.03.2015 (податковий розрахунок № 9007177784 від 17.02.2014, № 9015302990 від 14.02.2015), у зв'язку з чим податковим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 2278-25 від 12.05.2014. наявність вказаної заборгованості, крім іншого, також підтверджується даними облікової картки, в якій враховано сплачені позивачем кошти.

Оскільки самостійно визначена відповідачем сума грошового зобов'язання не була сплачена, податковий орган звернувся за її стягненням до суду шляхом внесення подання.

Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, задовольняючи подання виходив з того, що заборгованість по сплаті податку є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 названого Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несплачена відповідачем сума, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання у розмірі 32036,81 грн., набула статусу податкового боргу.

Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості із орендній платі з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 32036,81 грн.

У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. Відтак, якщо рішення, за яким такий борг стягується не було скасовано, а отже є чинним, борг не сплачено самостійно, то він підлягає стягненню у судовому порядку.

Враховуючи вимоги наведених норм, приймаючи до уваги, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, а також беручи до уваги вимоги Податкового кодексу України (2755-17) , судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених судами рішень без змін.

Крім того, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору, суди попередніх інстанцій правильно не застосували процедуру звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, яка встановлена Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. № 1669 (1669-18) , оскільки протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (стаття 10).

Також, скаржником заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку із реорганізацією Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області у Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази, суддя-доповідач вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Крім того, приймаючи до уваги те, що касатором за подання касаційної скарги був сплачений судовий збір в розмірі 1654 грн., що є меншим розміром ніж передбачено Законом України "Про судовий збір" (3674-17) , несплачена сума судового збору в розмірі 538,40 грн. підлягає стягненню із розрахунку: ціна позову 32036,81 грн. х 2% = 640,74 грн., але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1827 грн. судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви х 120% ставка судового збору за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції = 2192,40 грн. - 1654 грн. сплачений судовий збір = 538,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Задовольнити клопотання позивача про заміну сторони позивача.

2. Замінити сторону позивача: Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ванга" відхилити.

4. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ванга" судовий збір в сумі 538,40 (п'ятсот тридцять вісім грн. 40 коп.), отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір" (Вищий адміністративний суд України, 075).

6. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .