756/1546/17-к Про повторне відкрите викрадення чужого майна, скоєне у маршрутному автобусі - 17.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_2, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100050000137 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 05 листопада 2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 06 січня 2017 року по 01 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за те, що він 06 січня 2017 року приблизно о 13.20 год., перебуваючи у салоні автобусу з маршрутним номером "99", який рухався до зупинки громадського транспорту "метро Мінська" в м. Києві, по просп. Оболонському, побачив сумку, яку тримав у руці ОСОБА_4, та яка належала його дружині ОСОБА_5 У ОСОБА_2 виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у вказаній сумці.

Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_2, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, скориставшись неуважністю ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5, яка знаходилась поблизу, відкрив замок сумки та викрав звідти 100 грн.

В цей час ОСОБА_4 викрив ОСОБА_2 і почав вимагати припинити протиправні дії. У свою чергу ОСОБА_2, усвідомлюючи, що його дії виявлені ОСОБА_4, незважаючи на це та не реагуючи на його зауваження, продовжив заволодіння майном та намагався покинути місце вчинення злочину, проте був затриманий свідком.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому зазначає, що суд в порушення вимог ст. 75 КК України, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, не врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та інших обставин справи, не дотримавшись при цьому загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України. Вказує, що рішення місцевого суду про застосування ст. 75 КК України не мотивоване, а апеляційний суд безпідставно погодився з висновком місцевого суду можливість виправлення ОСОБА_2 при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю. М. підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення.

Засуджений ОСОБА_2 і захисник Поліщук А. І. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Одночасно статтею 75 КК України передбачено, що якщосуд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З вироку убачається, що при призначенні ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, судом встановлено не було.

При цьому, застосовуючи вимоги ст. 75 КК України, місцевий суд урахував ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, характер та наслідки вчиненого злочину, зокрема, те що злочин є не закінченим, а майно потерпілій повернуто, а також стан здоров'я ОСОБА_2, який перебуває на обліку у Київському міському центру профілактики та боротьби зі СНІДом з 01 липня 2009 року з діагнозом: ВІЛ -інфекція, ІІІ клінічна стадія, орофаренгіальний кандидоз, і отримує антиретровірусну терапію з 03 липня 2009 року щоденно, по життєво, перебуває на обліку в Київському міському клінічному онкологічному центрі з діагнозом: рак нижньої губи ІІ стадії, за місцем проживання характеризується позитивно, працює не офіційно, займається реставрацією ікон, перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває .

Та обставина, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, була врахована при призначенні йому покарання в межах санкції частини статті закону України про кримінальну відповідальність за якою його засуджено.

Твердження прокурора про неврахування при призначенні покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, його суб'єктивної та об'єктивної сторони, необґрунтовані, оскільки місцевий суд оцінював всі обставини у сукупності як при кваліфікації дій ОСОБА_2, так і при призначенні останньому покарання.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

За таких обставин є необґрунтованими твердження прокурора про недотримання судом загальних засад призначення покарання при обранні виду та міри покарання ОСОБА_2

Рішення суду про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання з випробуванням належним чином мотивоване та відповідає вимогам ст. 75 КК України.

Одночасно у касаційній скарзі не вказано про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м'якості.

Також у касаційній скарзі не наведено доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить вичерпні мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався, а також мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.