ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2019 року
м. Київ
справа № 732/442/17
провадження № 51-5201 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря
судового засідання Медицької У.І.,
прокурора Опанасюка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року щодо
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Сисоєво Марі-Турекського району
Марійської автономної республіки РФ,
який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 27 січня 2017 року, діючи повторно, через незамкнену хвіртку проник до двору та приміщення сараю по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_3, заподіявши тим самим потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 444 грн 14 коп.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, просить її скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував усіх доводів його апеляційної скарги, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою в частині м'якості призначеного покарання та безпідставності застосування положення ст. 69 КК України й постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Положенням ст. 69 КК України визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді шести місяців арешту, врахував те, що обвинувачений надав показання про обставини вчиненого ним правопорушення, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, все викрадене майно повернуто потерпілій.
Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор оскаржив вирок до суду апеляційної інстанції та просив скасувати його й ухвалити новий вирок у зв'язку з неправильним застосуванням до ОСОБА_2 ст. 69 КК України, що призвело до призначення йому необґрунтовано м'якого покарання.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора, погодився з рішенням суду першої інстанції та визнав обґрунтованим застосування при призначенні ОСОБА_2 покарання положень ст. 69 КК України, визнавши достатнім для цього незначну вартість викраденого, відсутність матеріальних і моральних претензій у потерпілої, відсутність тяжких наслідків від вчиненого та встановлені судом пом'якшуючі обставини.
Проте указані обставини не свідчать, на думку Суду, про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.
Також Суд уважає, що, призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, суди не виконали з достатньою повнотою вищевказаних вимог закону та не врахували того, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (більше п'яти разів, в тому числі й за корисливі злочини), більше п'яти разів відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки знову вчинив тяжкий злочин проти власності.
Окрім того, непереконливим є й посилання у рішеннях судів обох інстанцій на відсутність у потерпілої претензій до ОСОБА_2, оскільки викрадене майно було вилучено в обвинуваченого органом досудового розслідування та повернуто потерпілій для зберігання до завершення кримінального провадження.
Таким чином, висновки суду про можливість застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України та призначення йому покарання у виді 6 місяців арешту суперечать принципу справедливості покарання й не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Попри це суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з рішенням місцевого суду про застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України і залишив його без зміни, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги прокурора з цього приводу.
З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
В разі підтвердження пред'явленого обсягу обвинувачення та за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України слід уважати необґрунтованим.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Н.О. Марчук В.К. Маринич В.П. Огурецький