236/1253/17 Про керування вантажним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, в наслідок чого не помітив на лівому узбіччі проїзної частини дороги потерпілу, яка сиділа на узбіччі, зачепив потерпілу лівою частиною кузова автомобіля за окремі частини її одягу та продовжив рух з волочінням тіла потерпілої за автомобілем на відстань 1 300 м, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості - 17.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Самохіна В.В. на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 січня 2018 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженця смтХанимій Пуровського району

Тюменської області Російської Федерації, який

мешкає за адресою: АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 січня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий, яким ОСОБА_2 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

За вироками судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 19 лютого 2017 року приблизно о 03.15, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись у смт Дробишеве Лиманського району Донецької області, не помітив на лівому узбіччі проїзної частини дороги ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3), яка сиділа на узбіччі, зачепив потерпілу лівою частиною кузова автомобіля за окремі частини її одягу та продовжив рух з волочінням тіла потерпілої за автомобілем на відстань 1 300 м. В результаті пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Самохін В.В., не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_2 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- протокол огляду транспортного засобу є недопустимим доказом, оскільки складений до внесення відомостей про злочин до ЄРДР;

- у матеріалах провадження відсутній протокол допиту потерпілої;

- суд урахував показання свідків, які не були безпосередніми очевидцями події;

- суд не дослідив речові докази та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткових експертиз;

- суд апеляційної інстанції належним чином доводи його апеляційної скарги не перевірив і не спростував, натомість призначив надмірно суворе покарання.

Від прокурора надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу захисника Самохіна В.В. залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни ухвалені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Мотиви Суду

Частиною 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та необхідність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, порушив правила дорожнього руху, що призвело до отримання потерпілою ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, підтверджується даними, що містяться у протоколах огляду місця події, предметів одягу та речей, слідчого експерименту, висновках експерта, а також показаннями потерпілої та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів, зокрема, протоколу огляду транспортного засобу, на що вказував захисник, за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85 - 87, 89, 94, 95, КПК України (4651-17) .

Також суд першої інстанції належним чином провів судовий розгляд і забезпечив сторонам рівні можливості для представлення своїх доказів.

Крім того, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду підтвердив правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 та висновки суду першої інстанції про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на певний строк, суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу, тобто суд дотримався вимог статей 65- 67 КК України.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Самохіна В.В. залишити без задоволення, а вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 січня 2018 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.