463/5544/14-к Про порушення ПДР, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пішохід - жінка похилого віку, яка перетинала дорогу справа наліво щодо напрямку руху автомобіля, отримала тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу функції правої руки - 15.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 5 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140030000252, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини.

За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 6 січня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8 500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Запобіжним заходом до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобов'язання.

Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

13 квітня 2014 року близько 14:00 ОСОБА_1 керуючи автомобілем ГАЗ-2410, (д.н.з.НОМЕР_1), та рухаючись по вул. Ш.Руставелі в напрямку площі Петрушевича у м. Львові, поблизу будинку № 8 порушив вимоги пунктів 1.5,1.10 ( в частині значення терміну "небезпека для руху"); пункту 2.3 (підпункт "б") та пункту 12.3, Правил дорожнього руху. Керуючи вищевказаним транспортним засобом, який перебував у технічно-справному стані, він не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, з моменту початку руху пішохода у бік смуги руху керованого ним автомобіля, своєчасно не застосував екстреного гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), що призвело до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в результаті якої пішохід - жінка похилого віку ОСОБА_2, яка перетинала дорогу справа наліво щодо напрямку руху зазначеного автомобіля, отримала тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу функції правої руки.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, у результаті чого потерпілій було завдано середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 6 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2016 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 6 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано та закрито кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року задоволено касаційну скаргу прокурора та скасовано ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2016 року і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 5 березня 2018 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 6 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано та закрито кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини 1 статті 419 КПК належним чином не виклав установлених цим судом фактичних обставин з посиланням на докази, не навів мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, а також не вказав вимог закону, якими він керувався, приймаючи оскаржуване рішення.

Крім того, закриваючи кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції послався лише на показання останнього, однак не взяв до уваги висновку комплексної відеозвукозапису та автотехнічної експертизи №1696/1697 від 11 серпня 2014 року, який, на думку прокурора, безсумнівно підтверджує винуватість ОСОБА_1 у скоєнні наїзду на пішохода, та не зважив, що експерти, допитані в апеляційному суді, повною мірою підтримали свій висновок.

Також прокурор вважає безпідставним закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, та між його діями та наслідками є причинний зв'язок.

На обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність прокурор у своїй касаційній скарзі, аналізуючи вищевказаний висновок експертизи від 11 серпня 2014 року та показання потерпілої, вказує, що при зазначеній ДТП, водій ОСОБА_1 мав більше можливостей уникнути зіткнення та зупинити керований ним автомобіль шляхом застосування екстреного гальмування, а тому при правовій та юридичній оцінці кваліфікації діянь ОСОБА_1 суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність.

Окрім зазначеного, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини 12 статті 290 КПК послався на доказ наданий стороною захисту, про наявність припаркованого автомобіля "КІА Сееd", що перешкодив своєчасно виявити пішохода та негайно вжити заходів для зупинки автомобіля, який не було відкрито стороні обвинувачення, а тому суд безпідставно поклав його в основу оскаржуваного рішення.

Також прокурор скаржиться, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги статті 370 КПК та завдання кримінального провадження, а саме статтю 2 КПК, постановив необґрунтоване та невмотивоване рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_1. зазначив, що кримінальне провадження стосовно нього неодноразово перебувало у суді касаційної інстанції, та ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ скасовувались ухвали суду апеляційної інстанції.

При цьому вважає, що рішення апеляційного суду від 5 березня 2018 року постановлено з дотриманням норм кримінального процесуального закону, проведено судове слідство та безпосередньо досліджено докази в апеляційному суді, тобто виконані всі вимоги суду касаційної інстанції, зазначені в ухвалах ВССУ.

Також зауважує, що в суді апеляційної інстанції достовірно встановлено, що пішохід ОСОБА_2 переходила проїзну частину вул. Ш.Руставелі у недозволеному для цього місці, про що складено адміністративний протокол, а припаркований ліворуч від неї автомобіль марки "КІА Сееd" за своєю висотою відповідає зросту потерпілої, і саме цей автомобіль був перешкодою технічного характеру для своєчасного виявлення пішохода та негайного вжиття заходів для зупинки автомобіля.

Окрім зазначеного, ОСОБА_1 вважає безпідставними посилання сторони обвинувачення щодо наданих доказів стороною захисту у суді апеляційної інстанції, оскільки про перешкоди технічного характеру, які завадили йому вчасно загальмувати, йшлося і в суді першої інстанції, однак суд не зважив на них та не надав їм належної оцінки, тоді як апеляційний суд дослідив усі докази у повному обсязі та надав їм належну оцінку, що в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вказує на відсутність у його діях складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 5 березня 2018 року без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу, особу, кримінальне провадження відносно, якої закрито, який заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не погоджується із закриттям кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, оскільки вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад злочину за вищевказаним обвинуваченням, та вважає, що ухвалу апеляційного суду неможливо визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Такі доводи прокурора в касаційній скарзі, на переконання колегії суддів, є безпідставними з огляду на таке.

Як видно з вироку районного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження за вказаним обвинуваченням, провів судове слідство і встановив, що пішохід ОСОБА_2 переходила проїзну частину вул. Ш. Руставелі в районі буд. № 8 у недозволеному для цього місці повз припаркований ліворуч від неї транспортний засіб - легковий автомобіль "KIA Ceed", висота якого становить 1480,00 1525,00 мм, що відповідає зросту потерпілої, а тому для водія автомобіля ГАЗ-2410 цей автомобіль був перешкодою технічного характеру для своєчасного виявлення пішохода й негайного вжиття заходів для зупинки керованого ним автомобіля.

Враховуючи викладені вище обставини, зокрема, показання обвинуваченого ОСОБА_1, який не заперечував встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, однак не вбачає порушень ним Правил дорожнього руху та причинного зв'язку між його діями та наслідками, які настали для потерпілої, вказував, що не бачив потерпілу, із-за перешкоди. Показання потерпілої ОСОБА_2, яка зазначила, що виходила із-за машини на проїзну частину, а потім відчула удар і впала, свідків ОСОБА_3 (ОСОБА_3.), ОСОБА_5, які перебували в автомобілі ОСОБА_1 та зазначили, що екстрене гальмування водій застосував коли жінка (потерпіла) вже впала, вдарившись об бокові дверці автомобіля, експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вказали, що їм на дослідження було надано постанову слідчого та відеозапис із камер спостережень, розташованих на фасаді будинку, під певним кутом місця де сталася ДТП, а інформації щодо перешкод технічного характеру, які можна було побачити з боку водія їм не було надано.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що експертний висновок Львівського НДІСЕ № 1696/1697 від 11 серпня 2014 року щодо наявності в ОСОБА_1 технічної можливості уникнути зіткнення з пішоходом ОСОБА_2 та порушення Правил дорожнього руху зроблено на підставі недостовірних вихідних даних, а отже є неправильним і не може бути доказом наявності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК.

Також у суді було досліджено письмові докази, а саме запис камери відеоспостереження у тому місці де відбулася ДТП, з якого вбачається, що з правої сторони було припарковано два автомобілі, та ближче до потерпілої стояв автомобіль "КІА Сееd", довідка експерта ОСОБА_8 щодо технічних характеристик цього автомобіля та інші докази, досліджені також судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, які підтверджують факт ДТП, чого не заперечує сторона захисту, однак не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК.

Ураховуючи такі фактичні дані, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного кримінального правопорушення, оскільки із установлених фактичних обставин, за яких мала місце ДТП не вбачається порушень Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1

При цьому об'єктивна сторона такого злочину, як правильно зазначає у своїй касаційній скарзі прокурор, включає три обов'язкові ознаки, зокрема наявність у діях винного суспільно небезпечного діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху).

З огляду на фактичні обставини справи та встановлені в апеляційному суді дані у ОСОБА_1 не було технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом застосування екстреного гальмування, оскільки він не мав об'єктивної можливості через перешкоди технічного характеру (припарковані з правої сторони по ходу руху автомобілі) виявити пішохода, яка наближалась до смуги руху керованого ним автомобіля.

Тобто, як правильно зазначив апеляційний суд, районний суд усупереч фактичним обставинам, установленим під час судового розгляду та дослідженим доказам не дав їм належної оцінки відповідно до вимог статті 94 КПК.

Зокрема, при прийнятті рішення апеляційний суд не давав іншої оцінки доказам у справі, натомість виходив лише із установлених під час судового слідства обставин, а тому доводи прокурора про відсутність установлених судом обставин з посиланням на відповідні докази є безпідставними.

Твердження прокурора про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад злочину, передбачений частиною 1 статті 286 КК, не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Не підтвердилися його посилання і на порушення вимог статті 290 КПК та завдань кримінального провадження, оскільки із аудіозапису судового засідання від 5 березня 2018 року вбачається, що суд апеляційної інстанції провів судове слідство та за клопотанням сторони захисту долучив до матеріалів кримінального провадження довідку судового експерта ОСОБА_8 на підтвердження показань потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що висота автомобіля "КІА Сееd" становить 1525 мм, тобто є вищою за зріст потерпілої ОСОБА_2, а в судовому засіданні прокурор ознайомившись із вказаним документом, не заперечувала проти залучення його до матеріалів кримінального провадження.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений частиною 1 статті 286 КК, а судове рішення є обґрунтованим та вмотивованим.

Натомість суд апеляційної інстанції надав обґрунтовані мотиви щодо висновку Львівського НДІСЕ № 1696/1697 від 11 серпня 2014 року та допитавши в суді експертів, зазначив, що оскільки у експертів були відсутні всі вихідні дані для належного висновку він не бере до уваги такий висновок як доказ, який, на думку прокурора, беззаперечно вказує на винуватість особи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, при цьому судом апеляційної інстанції у відповідності до змісту статті 439 КПК виконані вказівки суду касаційної інстанції, а доводи прокурора про її необґрунтованість і невмотивованість є недоречними.

Переконливих доводів, які би спростовували висновки апеляційного суду щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, а також свідчили б про необхідність призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, прокурор у касаційній скарзі не навів.