215/5333/15-к Про знищення автомобіля з трупом вбитого потерпілого шляхом підпалу, а також за заздалегідь не обіцяне приховування скоєння умисного вбивства - 15.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 грудня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040450000310, № 12015040450000490, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 396 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за частиною 2 статті 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за частиною 1 статті 396 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 у виді особистого зобов'язання залишено без зміни.

Речовий доказ - кузов автомобіля "Ford Fiesta" (д.н.з. НОМЕР_1), який перебуває на зберіганні на господарчій території Криворізького РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області (вул. Каховська, 36), передано ОСОБА_4, а також вирішено долю інших речових доказів.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На користь ОСОБА_4 стягнуто: з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 солідарно 182 608, 70 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої знищенням автомобіля та по 1278, 66 грн з кожного витрат на правову допомогу;

- з ОСОБА_2 - 11 528, 26 грн витрат на поховання чоловіка; 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - 211 528 грн;

- з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено.

Задоволено в повному обсязі цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красний Забойщик" (далі - ТОВ "Агрофірма "Красний Забойщик") до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ "Агрофірма "Красний Забойщик" 5578, 48 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Відмовлено в позові ТОВ "Автокредит Плюс" до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

Також за цим вироком визнано винуватими та засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_5, однак судові рішення щодо них у касаційному порядку не оскаржуються, у зв'язку з чим і не перевіряються.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за частиною 2 статті 194 КК, а саме за знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчиненого шляхом підпалу, а також за частиною 1 статті 396 КК, а саме за заздалегідь не обіцяного приховування особливо тяжкого злочину.

Як установив суд, 29 березня 2015 року впродовж часу з 13:42 по 14:48 ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Ford Fiesta" (д.н.з. НОМЕР_1), в якому перебував труп ОСОБА_6, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_1, з метою приховування вбивства ОСОБА_6, рухалися тривалий час по території житлових масивів Тернівського району м. Кривого Рогу в пошуках зручного місця для приховування трупа, маючи при цьому неодноразову можливість повідомити правоохоронним органам про скоєний особливо тяжкий злочин - вбивство ОСОБА_6 - та припинити свої подальші протиправні дії, а потім поїхали від вул. Бізе у Тернівському районі м. Кривого Рогу в лісосмугу, розташовану на території Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, де в 70 метрах від промислової залізничної колії ПАТ "Центральний ГЗК", діючи за обставин, які не залежали від волі співучасників злочину, зупинили вказаний автомобіль у місці, поряд з яким на той час при виконанні своїх професійних обов`язків перебували сторонні особи.

Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 упевнившись, що подальший рух автомобіля по прилеглій місцевості неможливий, оскільки він застряг у грязі, вирішили знищити його разом з трупом ОСОБА_6 шляхом підпалу.

Так, ОСОБА_5, діючи з метою здійснення ними задуманого, за допомогою підручного, заздалегідь заготовленого ріжучого засобу в підкапотному просторі зазначеного автомобіля перерізав трубопровід паливно-постачальної системи двигуна, через отвір якого за допомогою ОСОБА_2 злив у пляшку певну кількість бензину. Потім він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 облили цим бензином зсередини салон автомобіля "Ford Fiesta", а також труп ОСОБА_6, який лежав на підлозі автомобіля між передніми та задніми сидіннями, та за допомогою запальнички підпалили автомобіль. Упевнившись, що автомобіль та труп ОСОБА_6 зайнялися полум'ям, з місця скоєння злочину вони зникли.

Однак, 30 березня 2015 року працівники міліції, незважаючи на активні дії ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 щодо приховування та знищення слідів вчиненого ОСОБА_2 вбивства ОСОБА_6, в зазначеній лісосмузі виявили обгорілий кузов автомобіля "Ford Fiesta", 2010 року випуску, ідентифікаційний номер, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_2, виданого 18 червня 2014 року, належить ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" та згідно з публічним договором про надання фінансового лізингу № KR00A!0000590080 від 16 червня 2014 року перебував у володінні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. У цьому автомобілі на підлозі між задніми та передніми сидіннями було виявлено обвуглені останки трупа ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, з вираженою термічною ампутацією кінцівок на рівні середньої третини стегон, прогорання живота, таза, груді, черепа нижньої щелепи, запеченими внутрішніми органами та повним прогоранням шкірних покровів та м`язів, смерть якого відповідно до висновку судово-медичного експерта від 27 квітня 2015 року № 643 настала від травматичного пневмотораксу.

Таким чином, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29 березня 2015 року, діючи умисно, з метою приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_6 - знищили шляхом підпалу чуже майно - автомобіль "Ford Fiesta" (д.н.з. НОМЕР_1), належний ТОВ "Автокредит Плюс", вартість якого відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 08 вересня 2015 року№70\37-316 на момент скоєння кримінального правопорушення, тобто на 29 березня 2015 року становила 182 608, 70 грн, що відповідало 299,8 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян (609 грн), установленим законодавством України на час скоєння кримінального правопорушення, чим заподіяли потерпілому майнової шкоди у великих розмірах.

Внаслідок апеляційного перегляду вказаного вироку районного суду суд апеляційної інстанції 25 квітня 2018 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року в частині призначення покарання ОСОБА_1

ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 2 статті 194 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за частиною 1 статті 396 КК -у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту затримання в порядку виконання вироку.

У решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Також суд апеляційної інстанції 25 квітня 2018 року даному кримінальному провадженні постановив ухвалу в, якою апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_4 та засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки на підставі статей 75, 76 КК. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував свій висновок про призначення йому більш тяжкого покарання, аніж призначеного судом першої інстанції. Також вказує про надуманість висновку апеляційного суду про розмір призначеного йому покарання, необґрунтоване виключення із пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття, а також відсутність попередніх судимостей з огляду на те, що перелік таких обставин відповідно до статті 66 КК не є вичерпним.

Крім того, засуджений стверджує про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо неможливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, оскільки суд не врахував обставин, що суттєво знижують суспільну небезпеку засудженого та пом'якшують йому покарання.

Зі змісту касаційної скарги потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що вона не погоджується вироком районного суду та ухвали апеляційного суду в частині передачі речового доказу - автомобіля "FordFiesta", вказуючи про їх зміну шляхом передачі цивільному позивачу по справі - ТОВ "Автокредит Плюс".

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, потерпіла зазначає, що в апеляційній скарзі нею ставилося основне питання щодо її цивільного позову та відмови в задоволенні позову ТОВ "Автокредит Плюс". Зокрема, потерпіла у судах першої та апеляційної інстанцій зазначала про те, що вона не була власником автомобіля "Ford Fiesta" (д.н.з. НОМЕР_1), а навіть сплативши всі кошти за договором про надання фінансового лізингу, в подальшому не зможе набути право власності на знищену річ і не зможе відповідно до закону зареєструвати знищений автомобіль на своє ім'я.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу та покладався на розсуд суду щодо касаційної скарги потерпілої, доводи захисника Вязового В.В., діючого в інтересах засудженого ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілої, доводи прокурорів, які заперечували проти задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та потерпілої, обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Мотиви Суду

Висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 за частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 396 КК, ОСОБА_2 за частиною 1 статті 115, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 263 КК та ОСОБА_5 за частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 396, частиною 1 статті 410 КК, а також правильності кваліфікації їх дій засуджений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_4 не оспорюють та не заперечують, а тому суд касаційної інстанції переглядає кримінальне провадження в межах касаційних вимог.

Колегія суддів не може погодися з доводами засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі щодо розміру та форми відбування ним покарання.

Відповідно до статті 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з частиною 1 статті 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 призначено покаранняза частиною 2 статті 194 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за частиною 1 статті 396 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, що наближене до мінімального виду та розміру, а також звільняючи від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції виходив з того, що злочини, передбачені частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 396 КК, є тяжким злочином і злочином середньої тяжкості, засуджений позитивно характеризується та працює. Крім того, суд враховував пом'якшуючі покарання обставини, до яких відніс щире каяття за всім пред'явленим обвинуваченням, відсутність попередніх судимостей, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Додатково зваживши на такі обставини та матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції з призначеним видом і розміром ОСОБА_1 покарання не погодився, а також не вбачав підстав для призначення покарання із застосуванням статей 69, 75 КК.

Суд апеляційної інстанції наголошував на тому, що не було враховано характеру і ступеня тяжкості вчинених злочинів, а також вказував про безпідставне визнання щирого каяття як пом'якшуючої покарання обставини.

До такого висновку апеляційний суд прийшов у зв'язку з тим, що засуджений ОСОБА_1 частково визнавав свою винуватість, потерпіла ОСОБА_4 наполягала на призначенні йому більш суворого покарання.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 вид і розмір покарання, суд апеляційної інстанції враховував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до статті 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, його особу, який за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря-психіатра та в лікаря-нарколога не перебуває. Також враховано відсутність обставин, які відповідно до статті 66 КК пом'якшують покарання, та обставин, які відповідно до статті 67 КК обтяжують покарання, позицію потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні наполягала на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання у виді позбавлення волі.

У зв'язку з тим, що апеляційний суд погодився з вимогами апеляційної скарги прокурора, здійснено перегляд як виду, так і розміру призначеного ОСОБА_1 покарання.

Колегія суддів переконана, що апеляційним судом було призначено ОСОБА_1 покарання справедливе і достатнє для його перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується доводів потерпілої про необхідність передачі ТОВ "Автокредит Плюс" автомобіля "FordFiesta", то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки висновки суду апеляційної інстанції щодо правильності вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілої належним чином обґрунтовано в ухвалі. Сумніватися в них у колегії суддів немає підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд повторно дослідив умови договору лізингу та норми цивільного права, якими врегульовано згадані правовідносини, та навів мотиви прийнятої ним ухвали за наслідками розгляду, у тому числі апеляційної скарги потерпілої. На підставі встановлення власника автомобіля і було передано його як речовий доказ потерпілій.

На підставі наведеного колегія суддів вважає вироки судів першої та апеляційної інстанцій, а також ухвала апеляційного суду законними і обґрунтованими. Отже, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_1, вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року в частині передачі потерпілій ОСОБА_4 речового доказу - автомобіля - залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 - без задоволення.