Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області на постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 2-а/54/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області, в якому просив визнати дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що трудовий стаж позивача електрогазозварювальника в загальному становить 19 років 3 місяці 3 дні. Робота електрогазозварювальника за характером відноситься до роботи в шкідливих умовах праці і така зазначена у відповідному списку за № 2, що дає позивачу право на можливість отримання пільгової пенсії при досягненні ним 55 років. Проте позивач 17.10.2014 року отримав відмову-роз'яснення, де вказано, що в копії трудової книжки відсутні відомості, які б могли визначити його право на пенсію на пільгових умовах.

Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що трудовою книжкою, виданою на ім'я ОСОБА_1, останній працював: з 24.09.1976 року по 24.01.1977 року та з 06.09.1977 року по 13.11.1977 року- робітником на Новоселицькому консервному заводі; з 14.11.1977 року по 20.11.1979 року-проходив строкову військову службу; з 23.12.1981 року по 28.04.1982 року- загрузчиком на Чернівецькому підприємстві будматеріалів № 2; з 12.01.1983 року по 25.04.1983 року- бетонщиком в Новоселицькому міжколгоспбуді; з 01.09.1983 року по 09.12.1983 року-штукатуром в птахрадгоспі "Свердловський"; з 03.01.1984 року по 20.07.1984 року-навчавсся в МПТУ № 7 м. Заставна; з 23.07.1984 року по 15.10.2004 року-газоелектрозварником в Новоселицькому міжколгоспі (СВК "Буковина 2000"); з 27.06.2013 року по 16.09.2013 року-отримував допомогу по безробіттю.

По досягненню 55-річного віку позивач звернувся до УПФУ в Новоселицькому районі з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Дана заява була передана відповідачем на розгляд комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні в Чернівецькій області з тих підстав, що СВК "Буковина 2000" ліквідоване без правонаступника.

Рішенням вказаної комісії від 26.09.2014 року позивачу зараховано до пільгового стажу роботи період з 23.07.1984 року по 21.08.1992 року та час навчання з 03.01.1984 року по 22.07.1984 року, а в зарахуванні періоду роботи з 22.08.1992 року по 15.10.2003 року відмовлено, оскільки він не підтверджений результатами атестації робочих місць на підприємстві. Позивач 17.10.2014 року отримав від УПФУ в Новоселицькому районі листа в якому було зазначено, що його загальний трудовий стаж складає 23 роки 5 місяців 28 днів при необхідному для призначення пільгової пенсії стажі 25 років. Позивач 04.11.2014 року уклав з Новоселицькою ОДПІ договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування № 59, відповідно до якого сплатив єдиний внесок за період з 01.04.2013 року по 31.10.2014 року в сумі 7937,63 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що із записів в трудовій книжці позивача, його загальний трудовий, з врахуванням сплати єдиного внеску за договором про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, складає понад 25 років, з яких стаж роботи на посаді електрогазозварювальника-понад 12,6 років. Записи в трудовій книжці ніким не оскаржувались та не визнавались недійсними в судовому порядку. На спірний період роботи позивача з 22.08.1992 року по 15.10.2003 року року на посаді електрозварювальника діяли Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 року № 10 (va010400-91) , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 (162-94-п) та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (36-2003-п) .

При цьому вказана професія відноситься до всіх вищезазначених списків--Розділ ХХХІ "Загальні професії" (позиція 23200000-11620). Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до змісту наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" № 383 від 18 листопада 2005 року (z1451-05) , якщо атестацію робочих місць проведено до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до пільгового стажу зараховується п'ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу про атестацію, а також період впродовж 5 років після вперше проведеної атестації.

Якщо атестація вперше проведена після 21 серпня 1997 року, в разі підтвердження зазначеного права до пільгового стажу зараховується п'ятирічний період, що передує даті видання наказу про її результати. Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилась чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період робіт із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.

У ч. 2 п. 4 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листа УПФУ в Новоселицькому районі № 5581 від 17.10.2014 року, атестація робочих місць за умовами праці на СВК "Буковина-2000" проводилася, однак згідно висновку Державної експертизи умов праці Чернівецької обласної державної адміністрації від 31.03.2005 року № 2/05-130, вона визнана недійсною. Проте судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що висновок Державної експертизи умов праці Чернівецької обласної державної адміністрації від 31.03.2005 року № 2/05-130 не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсійне забезпечення. Дана обставина свідчить про неякісне проведення атестації робочих місць керівником підприємства, недобросовісне виконання роботодавцем, покладених на нього законодавцем обов'язків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 8 липня 2010 року № 2464-VI, договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору.

Згідно пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 вказаного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області відхилити.

Постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 2-а/54/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.