822/4600/14 Про визнання протиправними дій районної державної адміністрації та зобов'язання вчинити дії щодо внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва - 09.06.2016 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 822/4600/14 за позовом ОСОБА_4 до Хмельницької районної державної адміністрації, за участю Хмельницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії щодо внесення змін до п.3 розпорядження від 24.07.2013 року № 350-2013-р шляхом його виключення.

На обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва згідно з ст. 207 Земельного кодексу України відсутні, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки позивача здійснювалася без її вилучення (викупу) у власника та переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.3 розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 24.07.2013 року № 350-2013-р. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації №1035/09-р від 03.09.2009 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення (сінокіс) для ведення особистого селянського господарства на території Давидковецької сільської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

На підставі договорів дарування від зазначених осіб, ОСОБА_4 набула у власність земельну ділянку загальною площею 2,9999 га, яка розташована на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області "за межами населеного пункту" для ведення особистого селянського господарства. Право власності позивача на вказану земельну ділянку підтверджено Державним актом на право власності на землю серії ЯМ № 604341 від 14.06.2012 року.

Розпорядженням голови Хмельницької районної державної адміністрації від 24.07.2013 року (з врахуванням змін, внесених розпорядженням від 03.03.2014 року) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,9999 га в порядку зміни цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення (сінокіс) до категорії земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури та спорту; змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2,99 га, що належить гр.ОСОБА_4 на праві власності, зарахувавши її до категорії земель рекреаційного призначення (п.п.1-2). Пунктом 3 даного розпорядження зобов'язано ОСОБА_4 провести відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 196244 грн.

07 жовтня 2014 року позивач звернулась до Хмельницької районної державної адміністрації із заявою про звільнення її від відшкодування таких втрат в зв'язку з тим, що земельна ділянка буде використовуватись для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури та спорту, що згідно з ст. 208 ЗК України є підставою для такого звільнення.

Листом від 13.10.2014 року за № Б/910-017/08 відповідачем було повідомлено, що вид використання земельної ділянки не підпадає під види використання земельних ділянок, які згідно ст. 208 ЗК України підлягають звільненню від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Також рекомендовано надати відповідні підтверджуючі документи по використанню земельної ділянки для цілей, визначених ст. 208 ЗК України.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування об'єкту фізичної культури та спорту і використовується в господарській діяльності ПП "ОЛАН-СПОРТІНГ", а тому у відповідності до ч.1 ст. 208 ЗК України позивач звільнена від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Натомість, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову посилаючись на те, що від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва звільняються лише громадяни у разі використання земельних ділянок для будівництва державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту. Натомість, в даному ж випадку об'єкт будівництва відноситься до приватної власності та не підпадає під категорію для звільнення від сплати втрат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційного інстанції про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва врегульовано статтею 207 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень зазначеної статті, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв'язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв'язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 (1279-97-п) затверджено Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, пунктом 4 якого передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

При цьому, статтею 208 ЗК України передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Зокрема, від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.

Наведений у цій статті перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, у разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарськимі лісогосподарським виробництвом, крім викупу земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, чинне законодавство передбачає обов'язкове відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-313а13.

Посилання скаржника на те, що вона звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, оскільки має на меті використовувати спірну земельну ділянку для будівництва стрілецького тиру як об'єкту спорту, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Стаття 208 ЗК України передбачає звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва громадян, зокрема, у разі використання земельних ділянок для будівництва державних об'єктів спорту.

Між тим, в даному випадку об'єкт будівництва відноситься до приватної власності, а тому не підпадає під категорію для звільнення від відшкодування втрат.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 3 розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 24.07.2013 року № 350-2013-р, прийнятий відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.