2а-9224/12/23/0170 Про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, за час невиплати заробітної плати та моральної шкоди - 28.01.2013 Прийняття

позивач, ОСОБА_2- паспорт серії СМ НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 26.11.2004 року,

представник відповідача, Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді- Крамаренко Марина Володимирівна, довіреність № 42/01-14/03 від 17.01.13

представник відповідача, Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді- Шкурук Юлія Тенгізівна, довіреність № 66/01-09/03 від 25.01.13

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 10.10.12 у справі № 2а-9224/12/23/0170

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1)

до Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді (вул. Дибенко, 60,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про стягнення,

20.08.12 р. ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, за час невиплати заробітної плати та моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 10.10.12 у справі № 2а-9224/12/23/0170 адміністративний позов - залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нову ухвалу.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправомірно застосував норми законодавства.

В судовому засіданні 28.01.13 позивач підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом -це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи згідно Наказу Кримського Республіканського Центру соціальних служб для молоді № 33-к від 09 квітня 1998 року, ОСОБА_2 прийнятий по переведенню на посаду провідного спеціаліста юриста.

Під час знаходження в трудових відносинах з Кримським Республіканським Центром соціальних служб для молоді ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь матеріальної допомоги до відпустки за період роботи з 18 квітня 2002 року по 18 квітня 2003 року у розмірі місячного окладу.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 листопада 2004 року з Кримського Республіканського Центру соціальних служб для молоді стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 квітня 2005 року, доповнено рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 листопада 2004 року, вказівкою суми матеріальної допомоги в розмірі 224 грн.

При цьому, матеріали справи свідчать, що вони набрали чинності 26 квітня 2005 року.

В подальшому ці рішення були оскаржені та ухвалою Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду від 10 травня 2011 року, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 23 листопада 2004 року залишено без змін. Вказана ухвала набрала чинності 10 травня 2011 року.

Згідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорюванні ним суму.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За таких обставин, позивач дізнався про порушення своїх прав 10.05.2011 р. у відповідності до Ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Позивачем також було надано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Клопотання мотивовано тим, що пропуск строку був обумовлений фактом звернення з аналогічними вимогами до Залізничного районного суду м. Сімферополя. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30.09.2011 р. у задоволені позовних вимог відмовлено, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 07.11.2011 р. провадження по справі закрито.

В той час, судова колегія зазначає, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом 20.08.12 р., тобто після спливу строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причини пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищевказане дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 99, 100, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.12 у справі № 2а-9224/12/23/0170 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.12 у справі № 2а-9224/12/23/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.