Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Мойсюк М.І., Пасічник С.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Менської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи на посаді старшого ревізора при Чернігівській обласній конторі Держбанку СРСР у період з 02.06.1980 р. по 08.02.1985 р., період роботи на посаді головного бухгалтера ЦРА № 31 в період з 20.02.1985 р. по 11.01.1996 р. та Ѕ періоду навчання в Харківському обліково-кредитному технікумі Держбанку СРСР в період з 01.09.1975 р. по 29.04.1977 р. та зобов'язання відповідача зарахувати вище перерахований стаж роботи та навчання до стажу державного службовця.

Постановою Коропського районного суду Чернігівської області від 23.02.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи на посаді старшого ревізора при Чернігівській обласній конторі Держбанку СРСР в період з 02.06.1980 р. по 08.02.1985 р.

Зобов'язано відповідача зарахувати період роботи на посаді старшого ревізора при Чернігівській обласній конторі Держбанку СРСР в період роботи з 02.06.1980 р. по 08.02.1985 р. до стажу державного службовця.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням апеляційного суду не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (283-94-п) ), чинного на час виникнення спірних правовідносин, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком (Держбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Будбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, їх республіканські банки (контори), крайові, обласні (міські) управління, а також міські і районні відділення).

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 01.09.1975 р. по 29.04.1977 р. навчалась у Харківському обліково-кредитному технікумі Держбанку СРСР, у період з 02.06.1980 р. по 08.02.1985 р. працювала на посаді старшого ревізора при Чернігівській обласній конторі Держбанку СРСР, у період з 20.02.1985 р. по 11.01.1996 р. - на посаді головного бухгалтера ЦРА № 31 смт. Короп Чернігівської області.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до стажу державної служби вказаних вище періодів роботи, проте їй було відмовлено в задоволенні заяви.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача при Чернігівській обласній конторі Держбанку СРСР до стажу державного службовця не зараховується, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (283-94-п) зазначений орган не передбачений у переліку Порядку обчислення стажу державної служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що Чернігівська обласна контора входила до складу Української республіканської контори Держбанку СРСР, яка, в свою чергу, входить до списку державних органів, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу держаної служби згідно додатку до Порядку обчислення стажу державної служби.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зарахування періодів навчання в Харківському обліково-кредитному технікумі Держбанку СРСР та роботи на посаді головного бухгалтера ЦРА № 31 до стажу державного службовця, апеляційний суд виходив з того, що вказані установи не входять до Переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що у спірний період з 02.06.1980 р. по 08.02.1985 р. позивач працювала на посаді старшого ревізора при Чернігівській обласній конторі Держбанку СРСР, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (283-94-п) підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Менської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .