825/3658/15-а Про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні особі пенсії за вислугу років - 07.06.2016 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 825/3658/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у м.Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області про визнання дій неправомірними, -

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного Фонду України у м.Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області, в якому просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м.Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м.Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII з 27.08.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії є неправомірними та такими, що безпідставно позбавляють його права на пенсійне забезпечення за вислугу років, а також вважає, що відповідачем при прийнятті рішення порушені вимоги Конституції України (254к/96-ВР) .

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволені. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ з дня його звернення, тобто з 27.08.2015 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 27.08.2015 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, яка станом на 27.08.2015 року становила 22 роки, 00 місяців і 11 днів, з яких 19 років 7 місяців і 13 днів - на посадах прокурорів в органах прокуратури Волинської області.

Відповідачем у призначенні такої пенсії позивачу було відмовлено з тих підстав, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року (213-19) , у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) . У зв'язку з тим, що такий закон не прийнятий, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є незаконним, оскільки відповідачем безпідставно не застосовані до спірних правовідносин положення ст.86 Закону України "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року та яким визначений спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України, що вказана норма є діючою, оскільки до неї зміни не внесені, що соціальні гарантії працівників прокуратури, в тому числі, на пенсійне забезпечення, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає до застосування положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII (213-19) , який прийнятий 02.03.2015 року, тобто пізніше ніж Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (1697-18) року. В тексті Закону № 213-VIII (213-19) визначено, що з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності відмови відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Відповідно частини 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення до відповідача, вислуга років позивача відповідала вимогам ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII та становила 22 роки, 00 місяців і 11 днів, з яких 19 років 7 місяців і 13 днів - на посадах прокурорів в органах прокуратури Волинської області, що відповідачем не заперечується.

При скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд послався на п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року (213-19) № 213-VII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу" (3723-12) , "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу" (4038-12) , "Про Національний банк України" (679-14) , "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , "Про дипломатичну службу" (2728-14) , Податкового (2755-17) та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України. До 1 червня 2015 року не прийнятий закон, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, а позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії після 1 червня 2015 року.

Разом з тим, апеляційним судом не враховано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначенні пенсії за вислугою років відповідно ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року та діяв на час звернення позивача про призначення вказаної пенсії. Тобто, в даних спірних правовідносинах має місце застосування діючих норм вищенаведеного спеціального Закону.

Виходячи із зазначеного апеляційний суд прийшов до помилкових висновків, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугою років скасована норма пенсійного забезпечення за ст.86 Закону України "Про прокуратуру". Оскаржувані дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу вчинені з порушенням норм діючого законодавства, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання таких дій неправомірними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ з дня його звернення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

З огляду на встановлені обставини судом першої інстанції прийняте обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, яке ґрунтується на нормах діючого законодавства..

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з урахуванням вищенаведених обставин.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення та помилкового скасування законного рішення суду першої інстанції, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.