Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційні скарги опікуна недієздатної ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Головного управління юстиції у м.Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві та Прокуратури м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Володковича Володимира Володимировича, третя особа: опікун недієздатної ОСОБА_3 - ОСОБА_4, за участю: Прокуратури м. Києва, про визнання дій протиправними, скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ОСОБА_5 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Володковича В.В. про визнання дій державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17802759 від 08.12.2014 року, протиправними; скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17802759 від 08.12.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві протиправними та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17802759 від 08.12.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, опікун недієздатної ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та Прокуратура м. Києва подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги у яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.09 р. між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 59,2 кв.м., загальною площею 87,0 кв.м.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., про що внесено запис за № 957 у відповідному реєстрі.

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності проведено реєстрацію права власності зазначеної квартири за ОСОБА_5, про що записано в реєстраційній книзі №д.1126-175 за реєстровим номером 817.

Разом з тим, 08.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Володковичем В.В. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу квартири від 27.08.2003 року серія та номер - 17-8308, видавник: Перша Київська державна нотаріальна контора.

Згідно з пунктом 94 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Згідно з вимогами п. 95 даної постанови державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів, зокрема, про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав.

Порядок використання Реєстру прав власності на нерухоме майно та перенесення державним реєстратором відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав встановлює Мін'юст.

На виконання вимог Кабінету Міністрів України Міністерством юстиції України виданий наказ від 14.12.2012 № 1844/5 (z2102-12) "Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (далі - Порядок № 1844/5).

Відповідно до вимог пунктів 5, 6, 7 вказаного Порядку передбачено, що відомості, отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав за результатом пошуку у Реєстрах та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, оформляються у паперовому вигляді, підписуються державним реєстратором, засвідчуються в установленому законодавством порядку печаткою та долучаються до відповідної облікової або реєстраційної справи.

Перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

Як встановлено, відомості, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно є чинними та ідентифікують право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.

Отже, державний реєстратор Володкович В.В., маючи в реєстраційній справі відповідну інформаційну довідку від 23.06.2014 p. КВ-2014 № 64694, видану Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна замовнику довідки, а саме Головному управлінню юстиції у м. Києві, Реєстраційній службі, державному реєстратору Чернієнко В.Г. не виконав вимог п.п. 5, 6, 7 Порядку № 1844/5 (z2102-12) та п.п. 94, 95 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (868-2013-п) .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Проте, реєстратор Володкович В.В., в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не звернув увагу на наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність зареєстрованого права власності на квартиру за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Рильською Л.С., приватним нотаріусом Київського міського нотокругу 12.06.2009 року № 957.

Пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (868-2013-п) передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Таким чином, державний реєстратор Володкович В.В., незважаючи на наявність в матеріалах інформаційної довідки від 23.06.2014 року КВ-2014 № 64694, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна державному реєстратору Чернієнко В.Г., що підтверджує право власності позивача у цій справі в порушення вимог ст. ст. 4, 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстрував право власності за іншою особою.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Реєстрація прав власності на квартиру АДРЕСА_1 була проведена в 2009 році за ОСОБА_5, відповідно до законодавства, що діяло на момент оформлення правочину та реєстрації права власності.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги опікуна недієздатної ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Головного управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та Прокуратури м. Києва відхилити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.