159/4648/19 Про таємне викрадення чужого майна, та замах на таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно з проникненням на територію домоволодіння - 04.03.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Наконечного В.Г. на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018030110001878 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2020 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням частин 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 860 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 34 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він в ніч на 21 серпня 2018 року, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, повторно, незаконно проник до господарського приміщення на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав дві акумуляторні батареї, що належать потерпілому ОСОБА_1, чим завдав майнової шкоди останньому на суму 2 860 грн.

Крім того, в ніч на 21 серпня 2018 року, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, повторно, незаконно проник до господарського приміщення на АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти дві акумуляторні батареї, що належать потерпілому ОСОБА_1, які виніс на територію присадибної ділянки вказаного домогосподарства, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне вчинити для доведення свого злочинного умислу до кінця, оскільки йому не вистачило сили винести викрадене майно за межі домоволодіння та розпорядитись ним на власний розсуд.

Крім того, у період часу з 20:00 20 листопада 2018 року по 03:00 21 листопада 2018 року, перебуваючи в приміщенні автомобільної мийки "ФАРО", розташованої на вул. Луцькій, 15 у м. Ковелі Волинської області, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, повторно, пошкодив стінку металевого сейфа, таким чином проник у сховище, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 34 000 грн, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Наконечного В.Г. залишено без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2020 року - без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілого ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним вирішенням цивільного позову. Вказує, що місцевий суд необґрунтовано частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 та стягнув із засудженого ОСОБА_2 матеріальну шкоду за викрадення лише двох акумуляторних батарей. Зазначає, що інші дві акумуляторні батареї, які ОСОБА_2 намагався викрасти, він покинув на іншій земельній ділянці, замаскував та свідомо не повідомляв про них правоохоронним органам. Зазначені батареї хоч і були повернуті у подальшому ОСОБА_1, однак у результаті дій ОСОБА_2 вони стали непридатними для їх подальшого використання, що не було враховано судом. До того ж у вироку суду не вирішено долі цих акумуляторних батарей. Крім того, вказує, що суд належним чином не врахував того, що потерпілий ОСОБА_1 має інвалідність другої групи, пересувається за допомогою милиць, а також, що під час судового розгляду ОСОБА_2 його неодноразово ображав, чим спровокував у нього нервовий зрив. За таких обставин вважає, що розмір матеріальної і моральної шкоди, які стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, є явно несправедливим та заниженим.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника потерпілого не надходило.

У судовому засіданні прокурор Вараниця В.М. заперечував щодо задоволення касаційної скарги представника потерпілого, просив судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій зач. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України представником потерпілого у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Що стосується доводів касаційної скарги представника потерпілого щодо неправильного вирішення цивільного позову, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються серед іншого підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, а в резолютивній частині - рішення про цивільний позов.

Тобто при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Місцевий суд повністю дотримався цих вимог закону при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 .

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, враховуючи, що дві акумуляторні батареї повернуто потерпілому, місцевий суд постановив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2860 грн саме за фактично викрадене майно.

Крім того, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, місцевий суд виходив із того, що у зв`язку із викраденням ОСОБА_2 майна потерпілого ОСОБА_1 останній відчував моральні страждання, що полягали у хвилюванні за своє майно, яке було викрадене, переживанні страху від протиправного проникнення до місця розташування його власності. Таким чином, місцевий суд дійшов переконання, що потерпілому ОСОБА_1 злочином заподіяно душевних страждань, та стягнув на його користь 3 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

На думку колегії суддів, місцевий суд належним чином врахував усі обставини кримінального провадження, характер та обсяг душевних страждань потерпілого, його стан здоров`я, похилий вік та інвалідність.

З огляду на викладене, а також ураховуючи обставини, про які представник потерпілого вказує у своїй касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 та визначення розміру стягнення матеріальної та моральної шкоди ґрунтується на вимогах закону, узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.

Перевіряючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, ретельно перевірив зазначені в апеляційній скарзі представника потерпілого доводи, проаналізував та надав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, на яких визнав такі доводи необґрунтованими.

Зокрема, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди та зазначив, що під час судового розгляду не доведено того факту, що непридатність акумуляторних батарей для їх подальшого використання виникла саме з вини ОСОБА_2 . Апеляційний суд також погодився з висновком місцевого суду щодо розміру моральної шкоди, яку постановлено стягнути з ОСОБА_2 .

За результатом апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень законодавства, які перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне й обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 .

На переконання колегії суддів, під час апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги представника потерпілого, належним чином обґрунтував рішення з наведенням докладних мотивів, з яких таку апеляційну скаргу залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою, відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому відсутні підстави для її скасування або зміни.

За таких обставин колегія суддів вважає непереконливими доводи касаційної скарги представника потерпілого про те, що розмір матеріальної і моральної шкоди, які стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, є явно несправедливими та заниженими.

При цьому твердження представника потерпілого про те, що у вироку суду не вирішено долі акумуляторних батарей, які намагався викрасти ОСОБА_2, у даному випадку ніяк не впливають на законність та обґрунтованість судових рішень, враховуючи, що ці батареї повернуто потерпілому.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу представника потерпілого необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.