810/1700/15 - 02.06.2016 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_10 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_10 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, треті особи - Садівницьке товариство " ІНФОРМАЦІЯ_1", Обслуговуючий кооператив "Садове Товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1", Громадська організація "Міжрегіональний народний контроль", Громадська організація "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1", про визнання неправомірними та скасування розпоряджень, зобов'язання вчинити дії, -

ОСОБА_10 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, третя особа - Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1", Обслуговуючий кооператив "Садове товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1", Громадська організація "Міжрегіональний народний контроль", Громадська організація "Садівницьке товариство "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №1655 від 9 серпня 2012 року "Про надання дозволу щодо інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1";

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №2433 від 22 жовтня 2012 року щодо затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1;

- зобов'язати Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області внести відповідні зміни до державного земельного кадастру, якими будуть спростовані зміни в державному земельному кадастрі, внесені на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №2433 від 22 жовтня 2012 року щодо затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.15 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №1655 від 9 серпня 2012 року "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1"; визнано протиправним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №2433 від 22 жовтня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року апеляційні скарги Садівницького товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" та Громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" задоволені.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року скасована та прийнята нова постанова, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У касаційній скарзі, представник позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене судові рішення, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 9 серпня 2012 року №1655 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки громадської організації садівницького товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1" за результатами розгляду листа голови правління громадської організації садівницького товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" с. Хотянівка ОСОБА_11 (вх. від 2 серпня 2012 року №7-25/4297) стосовно проведення інвентаризації земельної ділянки ГО СТ "ІНФОРМАЦІЯ_1" с. Хотянівка на території Хотянівської сільської ради (за межами населеного пункту), керуючись статтею 19 Конституції України, статями 17, 35, 116, 122, 184, 185 п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) , постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 513 "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" (513-2012-п) , Законами України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , "Про землеустрій" (858-15) , надано дозвіл голові правління громадської організації садівницького товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" с. Хотянівка ОСОБА_11 на проведення інвентаризації земельної ділянки громадської організації садівницького товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" с. Хотянівка на території Хотянівської сільської ради (за межами населеного пункту) для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру (п.1), рекомендовано голові правління громадської організації садівницького товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" с. Хотянівка ОСОБА_11, згідно з вимогами Закону України замовити технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки у осіб, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт (п.2).

У подальшому, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 22 жовтня 2012 року №2433 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), розроблену ФОП ОСОБА_12 (п.1); Управлінню Держкомзему у Вишгородському районі Київської області внести відповідні зміни до державного земельного кадастру (п.2).

Не погоджуючись з вказаними розпорядженнями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактичним землекористувачем земель загального користування площею 4,8931 га на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області є Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1", а тому Громадська організація "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" не мала права на звернення до Вишгородської районної державної адміністрації із листом від 1 серпня 2012 року №01 з проханням надати дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки громадської організації "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1, оскільки Громадська організація "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" не є землевласником або землекористувачем вказаної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України, з огляду на наступне.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (v019p710-11) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допусти Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 3, частини другої статті 4, частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15.

Як правильно вважає суд апеляційної інстанції, позивачем не наведено обґрунтованих мотивів яким чином оспорювані розпорядження порушують права позивача, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій", інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування .

Оспорювані розпорядження щодо інвентаризації земельної ділянки, за своєю правовою природою є актами індивідуальної дії, оскільки стосуються прав та обов'язків Громадської організації садівницького товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Суд апеляційної інстанції правильно вважає, що сфера правовідносин між самими садівничими товариствами з приводу землекористування та спір з цього приводу поза межами правовідносин у даній справі, а тому не може оцінюватись судом у контексті даного спору, а тому доводи третьої особи - Обслуговуючого кооперативу "Садове Товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо того, що Громадська організація "Садівницьке товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" не є землевласником або землекористувачем вказаної земельної ділянки не заслуговують на увагу.

Оспорювані розпорядження не зачіпають конкретних прав позивача у справі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судом апеляційної інстанції повно встановлено обставини справи, дано належну оцінку доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовлено в задоволенні адміністративного позову, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень суду відсутні.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.