2а-8226/12/1370 Про зобов'язання вчинити дії щодо персонального працевлаштування - 25.01.2013 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністра праці та соціальної політики України Тігіпка С.Л. про зобов'язання вчинити дії щодо його персонального працевлаштування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. позивачу: ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до Міністра праці та соціальної політики України Тігіпка Сергія Леонідовича про визнання дії відповідача нечинними щодо заяви ОСОБА_1 від 18.07.2012р. та зобов'язання відповідача: Міністра праці та соціальної політики України Тігіпка Сергія Леонідовича персонально працевлаштувати позивача у м.Червонограді Львівської обл. на роботу, яка повинна відповідати рівню його кваліфікації та професії.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що питання працевлаштування громадян, які шукають роботу, не належить до компетенції Міністерства праці та соціальної політики України, а відповідачем у справі: Міністром праці та соціальної політики України Тігіпком С.Л. не надано відповіді на лист позивача та не вчинено дій щодо його працевлаштування, оскільки розгляд таких питань не входить до його компетенції.

Із постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. позивач: ОСОБА_1 не погодився і оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги апелянтом (позивачем у справі): ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що до компетенції Міністра праці та соціальної політики України входить захист населення від безробіття, а відповідачем у справі не представлено суду заснованої Президентом України Програми по боротьбі з бідністю та звіту Міністра Тігіпка С.Л. перед Президентом України про результат виконання цієї програми.

У зв'язку із викладеним, апелянт (позивач) просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта (позивача у справі) ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, зважаючи на наступне.

Позивач: ОСОБА_1 звернувся до Міністра праці та соціальної політики України Тігіпка С.Л. із заявою від 18.07.2012р., зміст якої зводиться до прохання працевлаштувати його у м. Червонограді із заробітною платою у розмірі сто гривень на день.

За дорученням Міністерства соціальної політики України, у відповідь на заяву від 18.07.2012р. Львівським обласним центром зайнятості скеровано позивачу лист №12-2855/о-12 від 14.08.2012р. (а.с. 12), у якому зазначено, що 10.08.2012р. о 15:00 год. відбулась зустріч директора центру зайнятості з позивачем, де ОСОБА_1 було ознайомлено із наявними актуальними вакансіями, зокрема, запропоновано вакансію електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах на Червоноградському заводі металоконструкцій із заробітною платою 3000,00грн. Однак, від всіх пропозицій позивач відмовився, мотивуючи це щоденною зайнятістю в судових засіданнях.

Крім цього, заява позивача від 18.07.2012р. розглянута також Державним центром зайнятості Міністерства соціальної політики України, про що листом від 21.08.2012р. №ДЦ-01-4056/0/6-12 заявнику надана подібна за змістом відповідь.

При вирішенні даної справи суд відзначає, що предметом спору в даній справі є, власне, позовні вимоги позивача до Міністра праці та соціальної політики України Тігіпка С.Л. щодо визнання нечинними дій відповідача, які не призвели до його реального працевлаштування. Позивач не пред'являє будь-яких позовних вимог до Державного центру зайнятості.

Відповідно до п.3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №389 (389/2011) , основним завданням Мінсоцполітики України є, в тому числі, формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття.

Компетенція Міністра соціальної політики України передбачена п.10 цього Положення. З аналізу Положення вбачається, що питання працевлаштування не працюючих громадян не належить ані до компетенції Міністерства соціальної політки України, ані до компетенції Міністра соціальної політики України.

Натомість, законодавством передбачено, що питання пошуку робот та працевлаштування громадян належить до компетенції державної служби зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право, зокрема: направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікацій і знань та з урахуванням їх побажань.

Відтак, відповідач: Міністр праці та соціальної політики Тігіпко С.І. або інша посадова особа, яка займає посаду Міністра праці та соціальної політики) не є тим органом державної влади, який, відповідно до чинного законодавства України, посадовою інструкцією не наділений повноваженнями по працевлаштуванню громадян, оскільки таким органом є державна служба зайнятості і наділена відповідними повноваженнями.

Згідно із вимогами ч.3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно із вимогами ч.1 та ч.3 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

З аналізу фактичних обставин справи вбачається, що відповідач розглянув звернення позивача та у відповідності до вимог ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" направив його за належністю відповідному органу - державному центру зайнятості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірні висновки про те, що заява ОСОБА_1 від 18.07.2012р. щодо його працевлаштування розглянута згідно положень Закону України " Про звернення громадян" (393/96-ВР) та положень Закону України " Про зайнятість населення" (803-12) і будь-яких порушень його права судом не встановлено.

Згідно із вимогами ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на наведене конституційне положення, у відповідача по справі:Міністра праці та соціальної політики Тігіпка С.Л. відсутні правові підстави для вирішення питання, які згідно із діючим законодавством України, не належать до його компетенції, зокрема, питання щодо працевлаштування позивача: ОСОБА_1

Відносно посилань апелянта на положення ст. 43 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, то суд відзначає наступне.

Згідно із вимогами ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до преамбули Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) ,- цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відтак, реалізація прав громадян, які закріплені зокрема в Конституції України (254к/96-ВР) , здійснюється у відповідності до законів України, які прийняті з метою встановлення підстав набуття та механізму реалізації права, а тому кожен зобов'язаний неухильно їх дотримуватись.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки така, зважаючи на обставини даної справи винесена правомірно з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 м.Червоноград, Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі №2а-8226/12/1370 за позовом ОСОБА_1, м.Червоноград, Львівської обл. до Міністра праці та соціальної політики України Тігіпка Сергія Леонідовича, м. Київ, про зобов'язання вчинити дії щодо персонального працевлаштування - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі №2а-8226/12/1370 за позовом ОСОБА_1, м.Червоноград, Львівської обл. до Міністра праці та соціальної політики України Тігіпка Сергія Леонідовича, м.Київ, про зобов'язання вчинити дії щодо персонального працевлаштування - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.