Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів - Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справиза касаційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі № 826/4266/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" звернулось з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610012/1 від 31.01.2015 року, визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав усі документально підтверджені відомості, що піддавались обчисленню, а в оскаржуваному рішенні не міститься обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 31 січня 2015 року № 500060001/2015/610012/1, прийняте Одеською митницею ДФС. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Одеська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 листопада 2012 року між компанією Challenge Aero AG (Продавець) з однієї сторони та ТОВ "Челендж Аеропорт" (Покупць) з іншої сторони, укладено контракт № 02, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується продати, а Покупець - придбати на умовах FCA (Інкотермс 2000) запасні частини, витратні матеріали, компоненти та обладнання для повітряних судів.

Відповідно до додатку до контракту № 9/1 від 10 грудня 2014 року, внесено зміни в п.1.1. контракту, а саме, Продавець зобов'язується продати, а Покупець - придбати запасні частини, витратні матеріали, паливо, компоненти та обладнання для повітряних судів. В п.11.3 контракту також внесено зміни, а саме, контракт діє до 31.12.2018 року.

12 грудня 2014 року продавцем та покупцем підписано додаток № 9/2 до контракту, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець - придбати на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010) паливо (бензин авіаційний).

Декларантом до митного оформлення товару відповідачу подано митну декларацію № 500060001/2015/002326 від 30 січня 2015 року.

На підтвердження митної вартості товару, декларантом були подані наступні документи: контракт від 25.11.2012 року № 2; додаткову угоду № 9/1 від 10.12.2014 року; додаткову угоду № 9/2 від 12.12.2014 року; рахунок-фактура (інвойс) № 3582-802 від 19.12.2014 року; платіжний документ № 3N80-141211-80-03890 від 12.12.2014 року про сплату товару; міжнародна товаро-транспортна накладна № 629 від 30.01.2015 року та інші документи.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки у поданих декларантом документах містяться розбіжності. Зокрема, відповідно до інвойсу № 3582-802 від 19 грудня 2014 року, поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса. В наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до довідки про передплату № б/н від 12 грудня 2014 року, передплата здійснена у розмірі 24290,98 доларів США відповідно до інвойсу від 10.12.2014 року № PF802-3582. Разом з тим, у наданому до митного оформлення інвойсі № 3582-802 від 19.12.2014 року вартість товару складає 24290,97 доларів США. Тобто, відрізняються дата та номер інвойсу, а також вартість товару.

У відповідності до ст. 53 МК України, декларанту була пред'явлена вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У зв'язку з відмовою декларанта у наданні додаткових документів, митницею було проведено процедуру консультації, за результатами якої рівень митної вартості було скориговано. Митна вартість визначена за методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях МД № 100250004/2014/087411 від 05.12.2014 року.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом із МД № 500060001/2015/002326 від 30.01.2015 року Одеською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610012/1 від 31.01.2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару в сторону її завищення, ТОВ "Челендж Аеропорт" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди дійшли висновку, що подані декларантом документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Колегія суддів погоджується з позицією судів про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Так, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність розбіжностей у документах поданих декларантом для здійснення митного оформлення товару та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Однак, судами вірно зазначено, що відповідно до правил Інкотермс 2010, термін CIF (Cost, Insurance and Freight, або вартість, страхування і фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ризик втрати чи пошкодження товару, проте додаткові витрати після здійснення постачання переходять з продавця на покупця. Продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески на користь покупця, здійснити митне очищення товару для експорту. Тобто, значення вартості страхування в даному випаду не потребують додаткового обґрунтування.

Таким чином, посилання митного органу на ненадання позивачем страхових документів є необґрунтованими.

Щодо розбіжностей в довідці про передплату та у інвойсі, суди вірно встановили, що платіжний документ № 3N80-141211-80-03890 від 12 грудня 2014 року про сплату товару та інвойс № 3582-802 від 19 грудня 2014 року є різними платіжними документами та мають різних платників і отримувачів платежу, а тому відрізняються зазначені у них дата та номер інвойсу, а також вартість товару.

При цьому, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В оскарженому рішенні митниці зазначено, що митну вартість визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної у митного органу інформації згідно МД № 100250004/2014/087411 від 05.12.2014 року.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Проте, суди вірно зазначили, що формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610012/1 від 31.01.2015 року, а відтак про наявність підстав для його скасування.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.