Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі № 804/5869/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - Підприємець) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції від 19 березня 2013 року № 218;

- визнати протиправними дії Інспекції з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця щодо підтвердження відомостей з податку на додану вартість, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю "Феріт Д", яке мало правові відносини з платником податків за червень, липень, вересень, жовтень 2012 року, про результати якої складено акт від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії Інспекції щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Підприємця в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акта від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1;

- зобов'язати Інспекцію вилучити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1;

- зобов'язати Інспекцію утриматись від направлення до інших органів державної податкової служби акта до винесення податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції від 1 березня 2013 року № 218 ; визнано протиправними дії Інспекції з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця щодо підтвердження відомостей з податку на додану вартість, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феріт Д", яке мало правові відносини з платником податків за червень, липень, вересень, жовтень 2012 року, про результати якої складено акт від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1; визнано протиправними дії Інспекції щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Підприємця в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1; зобов'язано Інспекцію податкової служби вилучити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією направлено Підприємцю запит про надання документів та письмових пояснень, на виконання якого позивачем надано відповідь, до якої додано копії первинних документи фінансово-господарської діяльності.

19 березня 2013 року Інспекцією прийнято наказ від 19 березня 2013 року № 218 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця з питання використання сформованого схемного податкового кредиту від підприємств - "податкових ям" Полтавської області у червні-жовтні 2012 р., в якому зазначено дату початку перевірки 19 березня 2013 року та тривалістю - 5 днів, і винесено повідомлення про проведення перевірки від 19 березня 2013 року № 54/10/172. Вказаний наказ та повідомлення направлені на адресу позивача 19 березня 2013 року та отримані платником податків 19 квітня 2013 року.

Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємця, за результатами якої складено акт від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1.

Рішення судів попередніх інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Інспекції утриматись від направлення до інших органів державної податкової служби акта до винесення податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки сторонами не оскаржуються, правильність висновків в цій частині не ставиться під сумнів.

Роблячи висновки про протиправність наказу та дій податкового органу щодо проведення перевірки попередні судові інстанції виходили із того, що початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок, а отримання наказу вже після реалізації податковим органом функцій щодо здійснення контрольного заходу вказують на порушення прав та законних інтересів позивача. Суди також зробили висновок про те, що вилучення показників податкових зобов'язань з електронної бази даних до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження є протиправним.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, представників сторін, що беруть участь у справі, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень та обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК).

Так, встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України (2755-17) в процесі адміністрування податків і зборів.

Недотримання встановлених статтями 75- 81 Податкового кодексу України положень під час здійснення контрольного заходу порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Так, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналізованими нормами Податкового кодексу України (2755-17) , з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови, за яких податковий орган може приступити до проведення документальних позапланових невиїзних перевірок. Водночас, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вказана правова позиція ґрунтується на висновку, що зроблений Верховним Судом України в постанові від 27 січня 2015 року №21-425а14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 43075087).

Таким чином, оскільки з наказом про проведення перевірки Товариство було ознайомлене вже після реалізації відповідачем своєї компетенції щодо проведення перевірки, дії з проведення контрольного заходу щодо позивача - є незаконними, а правові наслідки такого заходу - відсутні.

Варто відмітити й те, що з висловленої Верховним судом України позиції про необхідність платника податків бути обізнаним з фактом проведення перевірки слідує, що суб'єкт владних повноважень, визначаючи дату початку проведення контрольного заходу в наказі, має виходити із того, що він має своєчасно повідомити платника податків про початок перевірки.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що, приймаючи наказ 19 березня 2013 року, яким визначено початок проведення перевірки позивача в той же день, він мав об'єктивну можливість реалізувати обов'язок щодо повідомлення платника податків з фактом початку проведення перевірки щодо останнього.

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо правомірності оскаржуваних дій та наказу.

Недотримання відповідачем вищезазначених норм ПК України (2755-17) правильно розцінено судами попередніх інстанцій як підстава для визнання неправомірними дій податкового органу по проведенню перевірки, що оформлена актом від 29 березня 2013 року № 688/17/НОМЕР_1, який, в свою чергу, не може бути використаний для формування висновків та вчинення будь-яких дій на його підставі, оскільки податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянута Верховним Судом України на підставі і в порядку, що визначені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.