Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року

у справі № 810/605/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Комплекс Агромарс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0003072201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 24 липня 2014 року № 1582/22-01/30160757, Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0003072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додатну вартість на загальну суму 1100841 грн., в тому числі за основним платежем 733 894 грн. та за штрафними санкціями 366 947 грн.

Згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заявлена господарська діяльність відповідає основним видам діяльності TOB "Комплекс Агромарс", дослідженим судом, а саме: 01.47 Розведення свійської птиці, 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.49 Розведення інших тварин, 01.50 Змішане сільське господарство, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Після урожайна діяльність, 10.11 Виробництво м'яса, 10.12 Виробництво м'яса свійської птиці, 10.13 Виробництво м'ясних продуктів, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 10.91 Виробництво готових кормів для тварин.

Суди попередніх інстанцій на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме: договори поставки від 25 червня 2013 року № 13-886/БКЗ-Ю, від 08 липня 2013 року № 13-918/БКЗ-Ю, від 11 липня 2013 року № 13-934/КК-Ю, від 11 липня 2013 року № 13-935/КК-Ю, укладені між позивачем та ПП "АПТК", договір оренди приміщень від 01 січня 2012 року №12-04/БКЗ-Ю, товарно-транспортні накладні та супровідні документи до ТТН, податкові накладні, видаткові накладні, посвідчення про якість.

Так, по взаємовідносинам з ПП "АПТК" позивачем до складу податкового кредиту включено ПДВ за грудень 2013 року та лютий 2014 року - 733 894,07 грн. (386 012,07 грн. + 347 882,00 грн.), що округлюється до 733 894 грн.

Використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності при виготовленні комбікорму, підтверджується копіями рецептів, в яких зазначено найменування використаної сировини у відсотках, ціну продукції та її вартість, в тому числі за показниками якості, та протоколами партій для виготовлення комбікорму згідно відповідних рецептів TOB "Комплекс Агромарс".

Розрахунки з контрагентом за поставлений товар відбувалися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Крім того, судами досліджено, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (2755-17) при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за грудень 2013 року та лютий 2014 року по взаємовідносинам з ПП "АПТК" зроблені виключно на підставі отриманих від Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області актів про результати невиїзної позапланової перевірки ПП "АПТК" від 27 червня 2014 року №433/22-38615098, від 24 квітня 2014 року №235/22-38615098.

Разом з тим, слід відзначити, що обставини, встановлені в актах перевірок ПП "АПТК", не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, відповідачем надано не було.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено, що відомості стосовно наявності судових вироків щодо посадових осіб ПП "АПТК" відсутні.

Тоді як, рішення судів у справах №825/1789/14 та №825/2931/14, які на день ухвалення судом рішення у даній справі набрали законної сили, спростовують висновки наведені в актах перевірки від 27 червня 2014 року №433/22-38615098, від 24 квітня 2014 року №235/22-38615098 про нереальність та безтоварність відносин з поставки товарів позивачу від ПП "АПТК".

Враховуючи що позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагенту, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

І відповідно, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо протиправності дій Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 14 серпня 2014 року № 0003072201.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .