766/16534/17 Про відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для потерпілого - 10.12.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Токаленко В. М. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 березня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 2 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230040004794, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком 2 вересня 2017 року приблизно о 3:00 ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись на перехресті вул. Некрасова та просп. 200 років Херсону, неподалік відділення "Укрсиббанку", що по вул. Некрасова, 29 у м. Херсон, завдав ОСОБА_2 удару кулаком по голові ззаду, від якого він впав на землю, а ОСОБА_1 відкрито викрав належну потерпілому чоловічу сумку з майном на загальну суму 5 432 грн.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку захисника, судом в основу вироку покладено неналежні та недопустимі докази, які, до того ж, не підтверджують винуватість засудженого у відкритому викраденні майна потерпілого. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_1 у відкритому викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, доводиться показаннями ОСОБА_2, котрий у суді пояснив, що саме засуджений завдав йому удару у потилицю та штовхнув, від чого він впав, зірвав у нього сумку у втік. Аналогічні показання ОСОБА_2 надав під час проведення слідчого експерименту, а під час пред`явлення особи для впізнання, потерпілий впізнав ОСОБА_1, як особу, котра завдала йому удару та відкрито заволоділа майном.

Показання потерпілого щодо обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення є послідовними та повністю узгоджуються з іншими доказами наявними у матеріалах кримінального провадження, зокрема з протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 та відеозаписом до нього. Суд зазначив, що під час проведення даної слідчої дії свідок детально розповів, як в день події ОСОБА_1 завдав удару потерпілому, висмикнув у нього сумку та втік. В подальшому ОСОБА_1 залишив викрадені речі ОСОБА_3 і зник, а свідок видав їх працівникам поліції та пояснив про обставини вчинення злочину, що також узгоджується з протоколом огляду місця події. Показання свідка підтвердив ОСОБА_4, який зазначив, що прибувши на місце події було виявлено громадянина з викраденим майном, при цьому ОСОБА_3 пояснив, що зазначені речі забрав у незнайомого чоловіка його товариш на ім`я ОСОБА_1 .

Суд оцінивши показання потерпілого та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку, а тому доводи захисника про протилежне, є необґрунтованими.

Доводи сторони захисту про можливу причетність до вчинення злочину свідка ОСОБА_3 спростовуються встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, а також показаннями даного свідка та потерпілого ОСОБА_2, котрі стверджували, що саме ОСОБА_1 завдав потерпілому удару у потилицю, а потім втік з майном останнього.

До того ж, відповідно до вимог ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, однак прокурором обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні грабежу висунуте не було.

Крім того, доводи захисника, аналогічні за змістом доводам, викладеним у його касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх та визнав неспроможними, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів сторони захисту щодо недопустимості використання показань свідка ОСОБА_3, наданих під час досудового розслідування. При цьому, суд послався на рішення ЄСПЛ, де зазначається про можливість визнання допустимим доказом письмові показання свідка, в тому випадку коли ці показання є єдиним чи вирішальним доказом у справі.

Суд під час розгляду кримінального провадження не мав можливості допитати свідка ОСОБА_3 у зв`язку із його смертю, проте надані й зафіксовані свідком показання під час досудового розслідування є послідовними, достовірними та взаємоузгодженими з іншими доказами у справі, оскільки вони підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому суд обґрунтовано визнав їх належними доказами.

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника та скасування судових рішень - відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 березня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 2 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Токаленко В. М. - без задоволення.