2а-14139/12/2670 Про зобов'язання провести розрахунок при звільненні, а саме сплатити заборгованість по заробітній платі, заборгованість за затримку розрахунку при звільненні, компенсацію за втрату доходів у зв'язку з порушенням виплати заробітної плати - 24.01.2013 Прийняття

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії -

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якому просив: зобов'язати відповідача провести розрахунок при звільненні позивача, а саме сплатити: 37 152,72 грн. - заборгованість по заробітній платі; 14 670,00 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні; 2 970,24 грн. - компенсація за втрату доходів у зв'язку з порушенням виплати заробітної плати.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Деснянське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві провести розрахунок позивача та сплатити заборгованість по заробітній платі, заборгованість за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за втрату доходів у зв'язку з порушенням виплати заробітної плати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2001року. З 2008року обіймав посаду оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Деснянського районного управління.

Наказом начальника Головного управління МВС України в м.Києві №139 о/с від 17.02.2010р. позивача, в зв'язку з порушенням відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування (а.с 15).

Наказом начальника Головного управління МВС України в м.Києві №561 о/с від 16.09.2011р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно п.67 Положення про проходження служби (як особу засуджену за вчинення злочину після вступу в законну силу вироку суду) з 19.09.2011р.

Позивач вказував на те, що згідно ст.17 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на час відсторонення його від виконання службових обов'язків за ним повинен зберігатися посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за вислугу років та безперервну службу, інші виплати і надбавки.

Однак відповідачем нарахування вказаних виплат не здійснювалося і не було проведено повного розрахунку на час звільнення. Тому, посилаючись на вимоги норм трудового законодавства просив задовольнити його позовні вимоги.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, посилався на норми Кодексу законів про працю (322-08) та вважав неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому грошового забезпечення. При цьому, суд першої інстанції вбачав порушення з боку відповідача вимог ст. 116, 117 КЗпП України щодо строків проведення розрахунку при звільненні та обов'язку виплатити середній заробіток за час затримки в проведенні розрахунку.

Аналізуючи зібрані в справі докази та надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про міліцію» (далі - Закон від 20.12.1990 № 565-XII (565-12) ), «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» ( далі - Закон від 22.02.06р. № 3460-IV (3460-15) ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 № 114.

Так, відповідно до вимог ст. 19 Закону від 20.12.1990 № 565-XII працівникам міліції виплачується грошове забезпечення, форми і розміри якого встановлюються Кабінетом міністрів України. Порядок і розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 499 від 31.12.2007р. (z0205-08)

Таким чином, судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 116, 117 та 233 Кодексу Законів про працю України, тобто порушено норми матеріального права.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що згідно до статті 17 Закону від 22.02.06р. №3460-IV, який регулює спірні правовідносини, передбачено, що особа рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.

Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача відсторонено від виконання службових обов'язків на підставі ст. 17 Закону від 22.02.06р. №3460-IV на час проведення службового розслідування. Службове розслідування закінчено 04.03.2010р., про що затверджено відповідний висновок (а.с.33).

Згідно з підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції №499 (z0205-08) (в редакції, чинній на момент відсторонення позивача від виконання службових обов'язків) визначено, що особа рядового і начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та інших надбавок і доплат. Збереження грошового забезпечення за викладених підстав є обов'язком відповідача, а не правом.

Разом з тим, відповідно до 3.4.5. Інструкції №499 (z0205-08) При виплаті грошового забезпечення в період перебування в розпорядженні не зараховується: час перебування під арештом у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в разі закриття кримінальної справи або винесення виправдувального вироку - з дня арешту до дня звільнення включно.

З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача отже з 04.02.2010р. на час проведення досудового слідства та розгляду кримінальної справи обиралася міра запобіжного заходу - взяття під варту.

Наразі, начальником ГУМВС України в м.Києві, при прийнятті наказу про відсторонення позивача від посади на підставі ст.17 Дисциплінарного статуту ( а не за поданням слідчого) фактично було збережено право позивача на отримання грошового забезпечення на час проведення службового розслідування.

Таким чином, за період з 17.02.2010 р. по 04.03.2010 р. позивачу мало б нараховуватися та виплачуватися грошове забезпечення в розмірах і за видами на день відсторонення.

Відповідно до п. 1.12. Інструкції (z0205-08) грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.

Згідно п.1.14. Інструкції (z0205-08) індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів ( пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші) у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (2050-14) .

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню лише щодо збереження за ним грошового забезпечення на час проведення службового розслідування та його виплати з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оскільки, судом першої інстанції при розгляді справи порушені норми процесуального та матеріального права, висновки суду не ґрунтуються на наявних в справі доказах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Зобов'язати Деснянське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_5 грошове забезпечення за період з 17.02.2010 року по 04.03.2010 року та компенсацію за втрату доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

В решті позовних вимог в задоволенні відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.