Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Чалого С.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Чорноострівська селищна рада, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", про знесення прибудов,

У серпні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Чорноострівська селищна рада, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", про знесення прибудов, в якому просила:

- прийняти рішення про знесення прибудов до квартири АДРЕСА_1, розмірами 7,10 м х 3,60 м та 4,10 м х 7,10 м., загальною площею 54,67 м2 та гаража розміром 5 м х 6 м, збудованих ОСОБА_2

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у задоволенні позовних вимог Державній архітектурно-будівельній інспекції України було відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України було задоволено. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 знести прибудови до квартири АДРЕСА_2, розмірами 7,10 м Х 3,60 м та 4,10 м Х 7,10 м, загальною площею 54,67 м2 та гараж розміром 5 Х 6 м.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за скаргою ОСОБА_3 управлінням Державної архітектурно-будівельною інспекцією у Хмельницькій області проведено перевірку виконання ОСОБА_2 будівельних робіт під час будівництва добудови до квартири АДРЕСА_2.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 без права на виконання будівельних робіт побудовано прибудови до квартири по вищезазначеній адресі, розмірами 7,10 м х 3,60 м та 4,10 м х 7,10 м, загальною площею 54,67 м2 та гараж розміром 5 м х 6 м, чим порушив вимоги пункту 3 статті 25 Закону України "Про основи містобудування".

11.06.2013 року управлінням Державної архітектурно-будівельною інспекцією у Хмельницькій області складено акт, протокол № 00332 про адміністративне правопорушення та видано припис про усунення порушення вимог законодавства, яким вимагалося в строк до 31.12.2014 року подати (зареєструвати) дозвільні документи щодо узаконення самовільного будівництва.

11.06.2013 року управлінням Державної архітектурно-будівельною інспекцією у Хмельницькій області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 280, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 97 Кодексом України про адміністративні правопорушення. Визначений штраф відповідач сплатив.

04.08.2015 року управлінням Державної архітектурно-будівельною інспекцією у Хмельницькій області проведено перевірку виконання відповідачем вимог припису від 11.06.2013 року. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 припис не виконано, в результаті чого його притягнено до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні врегульовано Законом України "Про основи містобудування" (2780-12) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи містобудування", містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно із статтею 5 Законом України "Про основи містобудування" (2780-12) , при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідногодокумента, який даєправо виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Як встановлено судом, відповідачем не дотримано вищезазначений порядок та розпочато будівельні роботи без дозвільного документа, який дає право на виконання будівельних робіт. Частина самочинно збудованих приміщень перебуває в полосі відчуження станції Чорний Острів на державних землях, що перебувають у постійному користуванні державного об'єднання "Південно-Західна залізниця". Самочинно збудовані приміщення перебувають на самовільно захопленій землі.

ОСОБА_2 надавався термін на проведення дій, спрямованих на усунення виявлених порушень у сфері містобудування; органами уповноваженими на здійснення контролю за забудовою вживались всі необхідні заходи до відповідача з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства.

Враховуючи, що ОСОБА_2 порушено вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та те, що позивачем надавався термін на проведення дій, спрямованих на усунення виявлених порушень та вживались всі необхідні заходи з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства, однак відповідачем не було усунуто виявлені порушення, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, зобов'язавши відповідача провести перебудову об'єкта будівництва до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованих прибудов до квартири та гаражу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Чорноострівська селищна рада, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", про знесення прибудов - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.