Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.01.2015 року №100260003/2015/230043/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів та транспортних засобів комерційного призначення від 30.01.2015 року №100260003/2015/00006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару та обраний метод її визначення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.01.2015р. №100260003/2015/230043/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів та транспортних засобів комерційного призначення від 30.01.2015р. № 100260003/2015/00006.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційної суду, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов контракту від 05.12.2014 року №DELTACHIM 2014, укладеного між німецькою компанією "BASF SE" (67056, Ludwigshafen, Carl-Bosch Strasse 38, Germany) та Позивачем, на умовах поставки FCA Ludwigshafen (відповідно "інкотермс-2010") для здійснення митного оформлення товару Позивачем подано Відповідачу декларацію від 29.01.2015 року №100260003/2015/180756 з визначенням митної вартості товару за першим методом визначення митної вартості тобто за ціною договору. Разом із декларацією позивачем подано додаткові документи на підтвердження митної вартості.

Під час проведення перевірки правильності визначення митної вартості вищезазначених товарів за митною декларацією від 29.01.2015 року №100260003/2015/180756 митницею встановлено, що документи, подані Позивачем до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідачем здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів подібних за фізичними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено. При цьому встановлено, що подібні (аналогічні) товари оформлювались за вищим рівнем митної вартості.

Позивачу було запропоновано надати додаткові документи відповідно ч.ч.3, 4 ст. 53 Митного кодексу України. які в повному обсязі позивачем не надано.

30.01.2015 року Відповідач, розглянувши подані документи, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №100260003/2015/230043/1 та заповнив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенні від 30.01.2015 року № 100260003/2015/00006.

Згідно графи №33 рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані декларантом, не містять всіх відомостей що підтверджують числове значення складових митної вартості.

Процедура консультації між митницею та декларантом проведена шляхом електронного повідомлення.

Відповідачем було випущено товар у вільний обіг за МД від 31.01.15 року №100260003/2015/180777, шляхом надання гарантій згідно з ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначив, що митним органом було наведено обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а подані позивачем додаткові документи не підтверджували вартість товару та подані не у повному обсязі. Крім того, митницею проведено процедуру консультацій та послідовно застосовано методи визначення митної вартості товару.

Враховуючи, що висновок апеляційного суду, зроблений на підставі досліджених ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що апеляційним судом при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтахім" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.