639/91/19 Про порушення Правил дорожнього руху та скоєння наїзду на пішохода, який перетинав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть - 04.11.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, жителя того АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 грудня 2018 року о 18 год 10 хв, керуючи технічно справним автомобілем "Chevrolet Lacetti" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись поблизу будинку № 173 на вулиці Полтавський шлях у місті Харкові, зі сторони вулиці Залютинської у напрямку вулиці Холодногірської, порушуючи вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переході. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 червня 2020 року вирок місцевого суду у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 скасовано і призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується із судовими рішеннями з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, просить їх скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує, що судами в повній мірі не враховано його щирого каяття, визнання вини, часткового відшкодування спричиненої шкоди, утримання ним хворої дружини, яка потребує постійного відвідування медичних закладів, а тому безпідставно застосовано додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, на переконання скаржника, ухвала суду апеляційної інстанції постановлена незаконним складом суду, оскільки суддя Яковлева В.С. вже приймала участь у розгляді кримінального провадження стосовно нього.

У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 не погоджується з доводами, які наведені засудженим, стверджує про відсутність підстав для пом`якшення покарання, призначеного ОСОБА_1 судом. На переконання потерпілого, позиція засудженого, висловлена ним у касаційній скарзі, націлена насамперед на затягування судового розгляду та створення перешкод для постановлення остаточного рішення у справі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні касаційної скарги, стверджував про безпідставність доводів, викладених у ній.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. При цьому у поданій на адресу Суду заяві захисник Зябкін В.В. просить судовий розгляд здійснити за його відсутності та відсутності засудженого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину та правильність кваліфікації його дій за частиною 1 статті 286 КК у касаційній скарзі засудженого не оспорюється.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається із вироку, призначаючи засудженому покарання за вчинений ним злочини, місцевим судом враховано ступінь його тяжкості та дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, є пенсіонером, на обліках у лікарів нарколога та психолога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Крім того, суд визнав щире каяття засудженого обставиною, яка відповідно до положень статті 66 КК, пом`якшує покарання та не встановив при цьому обставин, які би його обтяжували.

Враховуючи, що засуджений є особою пенсійного віку, місцевий суд дійшов висновку, що з числа альтернативних покарань, передбачених санкцією частини 1 статті 286 КК, які можливо призначити ОСОБА_1, саме покарання у виді штрафу буде відповідати принципам законності, індивідуалізації, справедливості та забезпечить досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 цього Кодексу.

Водночас судом належними чином враховано, що протиправні дії ОСОБА_1 призвели до грубого порушення Правил дорожнього руху та як наслідок до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, які потребували хірургічного втручання. Такі обставини, як обґрунтовано зазначено місцевим судом, унеможливлюють застосовування приписів частини 2 статті 69 КК, згідно з якими суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове. А тому, всупереч твердженням засудженого, місцевий суд обґрунтовано призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, визначений частиною 1 статті 55 КК, - 1 рік.

За наведених обставин, на переконання колегії суддів, покарання, призначене ОСОБА_1, відповідає загальним засадам призначення покарання, є справедливим та домірним вчиненому, підстав для його пом`якшення у частині застосування додаткового покарання з огляду на приписи частини 2 статті 69 КК, Суд не вбачає.

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення за доводами апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1, аналогічними викладеним у його касаційній скарзі, погодився з призначеним йому покаранням, зокрема у частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, визнав їх необґрунтованими, належним чином вмотивувавши прийняте рішення відповідно до приписів статті 419 КПК.

Доводи касаційної скарги засудженого про незаконний склад суду, який здійснював апеляційне провадження у справі, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі суддів: Шабельніков С.К., Курило О.М. та Яковлева В.С. вирок Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 березня 2019 року стосовно ОСОБА_1 було скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Прийняття вищезазначеного рішення суддею Яковлевою В.С. не призводить до недопустимості її участі у розгляді кримінального провадження при новому апеляційному розгляді у розумінні статті 76 КПК, а відтак не може свідчити про допущення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, регламентованих пунктом 2 частини 2 статті 412 КПК.

Враховуючи викладене суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування судових рішень за доводами, викладеними у касаційній скарзі, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.